До човна він повертався спокволу, відпочиваючи після напруженої ночі. Фабер уже вирішив, що пропливе ще кілька миль униз за течією, і вже там зупиниться, щоб поспати.
Ось і канал. Справу зроблено. Човен мав просто казковий вигляд у променях ранкового сонця. Можна відчалити й заварити чаю...
Раптом двері каюти відчинилися і на палубу вийшов чоловіку формі.
— Так-так-так, хто тут у нас?
Фабер закляк, огорнувшись маскою абсолютного спокою. Форма на незнайомцеві свідчила про те, що він капітан місцевої оборони. У застебнутій кобурі він тримав пістолет.
Чоловік був високий і кремезний, але йому вже давно перевалило за п'ятдесят. З-під картуза визирало сиве волосся. За пістолетом капітан не потягнувся.
— Ви стоїте на моєму човні, тому це я маю питати, хто ви такий, — узяв ситуацію в свої руки Фабер.
— Капітан Стівен Ленхем, місцева оборона.
— Джеймс Бейкер, — назвався Фабер. Капітани не ходять у патрулювання самі, тому на палубу агент не ступив.
— Що ви тут робите?
— У мене відпустка.
— Звідки ви повернулися?
— Спостерігав за птахами в лісі.
— І для цього вийшли до світанку? Ватсоне, візьми його на приціл.
Ліворуч від Фабера з'явився молодий чоловік у формі та з рушницею в руках. Праворуч і позаду нього стояли ще двоє хлопців.
— Капрале, з якого боку він вийшов? — спитав капітан.
— Із забороненої зони, сер, — почулося з верхівки дуба.
Фабер оцінив ситуацію: четверо проти одного, поки капрал злізатиме з дерева. Зі зброї лише одна рушниця й пістолет капітана. Стріляють навряд чи добре. Човен стане в пригоді.
— Яка ще заборонена зона? Я бачив лише якийсь паркан. Слухайте, ви не могли б прибрати рушницю? Вона ж може вистрелити.
— За птахами ночами не стежать, — мовив капітан.
— Якщо вдосвіта сховатися, то вранці птахи злітатимуть і не знатимуть, що ти тут. Усі так роблять. Послухайте, місцева оборона нас береже, і це все дуже добре, але не треба заходити надто далеко. Ви ж маєте просто перевірити мої документи і написати звіт, та й годі.
Капітан на мить завагався.
— Що в рюкзаку?
— Бінокль, фотоапарат і довідник, — Фабер підняв руку, щоб зняти рюкзак.
— Ні-ні. Ватсоне, перевірте.
Ось і помилка. Не професіонали.
— Руки вгору, — наказав Ватсон.
Фабер підняв руки над головою — його права рука опинилася поруч із рукавом лівої. Голка розрахував подальші події — головне, щоб не було стрілянини.
Ватсон підійшов до Фабера зліва, направляючи на нього рушницю, і відкрив рюкзак. Далі події розгорталися з блискавичною швидкістю. Агент миттєво дістав із рукава стилет, пірнув під рушницю й по самісіньку рукоятку встромив лезо в горло Ватсона. Вільною рукою шпигун вихопив зброю.
Двоє солдатів, що стояли на березі, кинулися до нього, а капрал почав поспіхом злізати з дуба — аж гілля тріщало.
Щойно Фабер смикнув стилет із шиї хлопця, той повалився додолу. Капітан намагався дістати з кобури пістолет. Шпигун стрибнув у човен і розхитав його — старий ледве не впав. Ще мить — і рука зі стилетом робить випад у бік капітана. Відстань була занадто велика, тому вдарити не вдалося. Лезо відскочило від лацкана форми та розсікло чоловікові щоку. Капітан покинув морочитися з кобурою і схопився руками за рану.
Фабер розвернувся обличчям до берега. Один із солдатів стрибнув у човен, але німецький шпигун встиг викинути йому назустріч руку зі стилетом — хлопець усією вагою наштрикнувся на восьмидюймову голку.
Від удару Фабер не втримався на ногах і випустив стилет. Солдат упав і грудьми накрив ніж. Агент скочив на коліна, але часу забрати свою зброю в нього не залишилося: капітан нарешті відкрив кобуру. Фабер стрибнув до нього. Капітан витягнув пістолет, але руки німця охопили його обличчя, а великі пальці з усіх сил начавили йому на очі. Чоловік закричав і спробував відштовхнути від себе Голку.
Човен грюкнув — ще один солдат стрибнув на палубу. Фабер відвернувся від капітана — той однаково був не в змозі стріляти. У руках солдат тримав поліцейську палицю, якою негайно вдарив німця. Фабер встиг трохи зміститися праворуч, тому палиця поцілила лише в його ліве плече. Проте руку наче відняло. Здоровою рукою агент рубонув солдата по шиї одним чітким ударом. Неймовірно, але той витримав і замахнувся палицею, щоб ударити злочинця вдруге. Голка кинувся до солдата, щоб зменшити відстань між ними. До лівої руки агента повернулася чутливість, і всю кінцівку охопив страшенний біль. Шпигун схопив обома руками голову ворога й почав викручувати її в різні боки, аж поки не почувся хруст — зламалася шия. У цю саму мить палиця таки відшукала голову Фабера. В очах Голки згасло світло, ноги перестали тримати.