— Який у нього акцент?
— Думаю, нейтральна вимова. Може, зараз я б і сказав, що був якийсь акцент, але, мабуть, це мені вже здається. Складалося враження, що він вчився у приватній школі десь у Центральній Англії. Одяг неохайний — на ньому був комбінезон, я це лише потім згадав.
Кінсайд урвав його, запропонувавши всім чаю.
Отримавши згоду, чоловік відрядив одного з поліцейських.
Блоггс дійшов висновку, що Портер не такий уже й дурень, яким здається.
— А про що ви говорили?
— Ні про що особливо.
— Але ж ви з ним довго їхали...
— Він спав майже всю дорогу. Він полагодив мою машину — там лише провід відійшов, але я нічогісінько не тямлю в цьому — та запевнив мене, що його автівка зламалася в Единбурзі й що він прямує в Банф. Також сказав, що не планував їхати в Абердин, бо не має перепустки в обмежену зону. Але я... боюся, я сказав йому, щоб він не хвилювався про це. Адже якщо нас зупинять, то я зможу за нього вступитися. Розумію, ви, мабуть, вважаєте мене цілковитим дурнем. Але я відчував, що в боргу перед цим чоловіком. Він дуже мені допоміг.
— Сер, ніхто вас не звинувачує, — заспокоїв його Кінсайд.
Блоггс звинувачував, але казати цього він не став.
— Знаєте, є не так багато людей, які бачили Фабера й після цього можуть щось про нього розповісти. Тому подумайте, може, ще трохи та спробуйте дати йому якусь характеристику.
— Він прокидається, як солдат, — згадав Портер. — Дуже вихований. Справляє враження розумної людини. Міцне рукостискання. Я звертаю увагу на такі речі, так що можете бути певні.
— Може, ще щось? Подумайте.
— Після того, як він прокинувся... — Портер задумався і звів брови. — Він потягнувся правою рукою до лівої, ось так, — суддя показав жест.
— А ось це дуже добре, — подякував Блоггс. — Ось там він і тримає ніж. У рукаві.
— Думаю, більше нічого не можу сказати.
— Отже, він сказав вам, що їде в Банф? Значить, точно не туди.
— Правда?
— Шпигуни завжди брешуть. У них принцип такий. Я впевнений, що ви сказали йому, куди їдете, раніше за нього. Правильно?
— Ось воно як... Ви маєте рацію, я сказав перший, — кивнув Портер.
— Мабуть, Абердин і був пунктом його призначення. Або ж після того, як ви його висадили, він попрямував на південь. Оскільки вам він сказав, що їде на північ, значить, у тому напрямку його шукати не варто.
— Так гадати можна довго, — зауважив Кінсайд.
— Довго, — посміхнувся Блоггс. — А ви казали йому, що ви суддя?
— Казав.
— Ось це вас і вберегло.
— Що ви маєте на увазі?
— Він зрозумів, що вас шукатимуть. Тому й не вбив.
— Господи Боже! — Портер зблід, наче до нього лише щойно дійшло, що він міг загинути від рук німецького шпигуна.
Двері знову відчинилися, і з-за них почулося:
— Я приніс те, що ви просили, і сподіваюся, що я, в біса, робив це не дарма!
Блоггс усміхнувся. Це точно керівник порту. Увійшов низенький чоловік із коротким сивим волоссям, великою люлькою в роті та мідними ґудзиками на блейзері.
— Заходьте, капітане, — привітав його Кінсайд. — Господи, вам не варто було виходити в таку зливу! Ви ж весь промокли!
— А бодай тебе чорти вхопили! — складно сказати, наскільки насправді капітан сердився. Скоріш за все, аніскілечки, адже інші чоловіки дивилися на нього вкрай приязно.
— Доброго ранку, капітане, — привітався Портер.
— Доброго ранку, ваша честь, — відповів той.
— Що там у вас?
Капітан зняв картуза й труснув ним, розбризкуючи довкола краплі.
— «Марії II» немає, — повідомив він. — Я бачив, як цей човен повернувся надвечір. Того дня він більше нікуди не повинен був виходити. А тепер «Марії II» немає.
— Хто власник?
— Тем Гафпенні. Я вже йому зателефонував. Він залишив човен на причалі й з того часу його не бачив.
— А що за човен? — спитав Блоггс.
— Невеличкий рибальський човен. Широкий. Шістдесят футів завдовжки. Мотор вбудований. Міцне судно. Не те щоб якийсь особливий — моряки тут недуже звертають увагу на модні тенденції, коли будують човни.
— У мене ще одне важливе запитання, — почав Блоггс. — Як ви гадаєте, міг той човен витримати в такий шторм?
Капітан обережно підніс сірника до люльки та за мить відповів:
— Якщо моряк вправний — міг. А може, і ні.
— Як думаєте, далеко він міг заплисти до початку шторму?
— Та ні. На декілька миль, не далі. «Марію II» лише надвечір пришвартували, так що недалеко.