Зізнаюся, попри все, я й досі пишу свої книжки та думаю: «Кому потрібна вся ця маячня!» Тому, перш ніж офіційно передати рукопис «Старим Левам», я дав почитати роман піарниці видавництва Оксані Зьобро, бо довіряю її читацькому шостому чуттю. Вона неймовірно уважна до деталей і нюансів, тож за кілька днів усе нечітке чи недостатньо аргументоване повернулося мені трьома десятками влучних зауважень та додатковим тижнем роботи.
Мушу сказати, я невимовно їй за це вдячний!
— Я не хочу слухати про всіх цих неприємних людей! — казала моя дружина Світлана, не витримуючи нескінченних розповідей про майбутню книгу.
— Я колись здурію, — казав мій друг Володя, якому не пощастило ділити робочий кабінет зі мною й усіма тими, хто живе в моїй голові.
— Тату, бажаємо тобі якнайшвидше закінчити книжку! — казали мої діти, які втомилися від вічно зануреного в думки батька.
Я писав роман понад рік, і це виявилося неймовірно важко — бо довелося провести цей час серед демонів жахливого поселення Буськів Сад. Іноді було просто нестерпно. Тому я дякую всім, хто весь цей час не просто терпів мої порожні очі, а й допоміг якнайшвидше вийти з того пекла.
Ти можеш зазирнути крізь віконце літератури у світ темряви. Але просто зазирнути — це не про роман Ілларіона Павлюка, який веде до розгадки таємниці злочину не по колу, як у класичних романах Noir, — а по спіралі. Яка врешті-решт виявиться стрічкою Мьобіуса, що з’єднує кінець і початок усього. Я заздрю тобі, читачу, ти лише на початку великої подорожі та справжньої літературної насолоди.
Прямо бачу, як Стівен Кінг за ломберним столиком викликає дух Миколи Гоголя. І як той являється, заганяє його у п’ятикутник і цілий рік щодня змушує разом писати «Пітьму». А, ні, то Ілларіон Павлюк. Це він захопив обох і у Гоголя перейняв «любов до мови й відчуття слова», а у Кінга — неймовірний жах і тонну мурашок, якими щосторінки притрушує шкіру читача абсолютно божевільного сюжету.
Книга must read для любителів загадок та містичного присмаку у сюжеті. Це моє перше знайомство з Ілларіоном як письменником, проте саме його роман вважатиму для себе «відкриттям року». Майстерне поєднання сучасної буденності, життєвої драми і детективних пригод. Потужний та довершений твір. Вважаю, це та книжка, яку просто необхідно мати в домашній бібліотеці.
Браво, Ілларіоне!