5 красавіка '97
• • •
I. А. Жукову
Поклон Вам низкий, Игорь Алексеевич!
Вы для меня - ярчайшая звезда,
Чьей лучезарности вовеки не рассеяться,
В судьбе моей не смеркнуть никогда.
Так много горя в жизни понасеяно...
Но в душу радость вдруг дохнет так росно!
Поверить в счастье никогда не поздно.
Поклон Вам низкий,
Игорь Алексеевич!
22 верасня '77,
Хоста
СВІТАННЕ
Тамары Кузняцовай
Няўжо быў морак і грымоты? -
Блакіт прасушвае крыло.
І ты са мной - сама пяшчота,
І ты са мной — само святло.
Сачу здзіўлёна, як світае,
Як соладка ўва мне трымціць
Танюсенькая, залатая
Жаварановачкава ніць.
Сама з сабою шчэ не ў згодзе:
Было ўжо добра й пры сычах...
Нашто мне сонца, што ўзыходзіць
3-за ўтульнага твайго пляча?
Ці выдужаю шчэ раз потым,
Як вызірне і ў гэтым тло?
А ты са мной - сама пяшчота,
А ты са мной — само святло...
22 красавіка '87