— Іще двоє провалилися!
— Ні, це рятівники полізли.
— Які ще рятівники? Такі ж самі рибалки.
— Буде три утопленики, як мінімум. Тут професіонали потрібні, які знають, що треба робити.
— Витягають когось…
— Живий?
— Здається, покійник.
Яга глянула в небо, тужливо молячи Бога захистити Василя, уткнулася обличчям у його куртку і вже не піднімала голови. «Боже всемогутній, покарай мене, а не його. Я винна в тому, що сталося, я хотіла цього. Клянусь, якщо він потоне, я теж згину в цій коричневій крижаній воді. Боже милосердний, допоможи…», — шепотіла вона безупинно.
— Ти чому це на холодному піску сидиш? Вставай хутчій.
Василь мокрий, втомлений, підняв її з колін. Яга обняла його, мало не задушивши.
— Слава Богу, живий!
— Та живий, живий! А Вадима вже немає. Витягли його, зовсім трохи він і пробув у воді, але врятувати не вдалося. Ті, хто був поруч із ним, говорили, що він раптом устав, немов сліпий ступив два кроки прямо до ополонки, провалився і навіть не намагався вибратися. Очевидно, п’яний був, як завжди, захлинувся відразу, нещасний, або серце від страху зупинилося, таке теж буває.
— І ти провалився б, якби підійшов до нього! Він би тебе за собою потягнув.
— Можливо… Ти ніби відчувала, спиняла мене, не пускала.
Надсадно завила сирена, розганяючи перехожих. На пляж мчала «швидка».
— Холодно як! Давай чимшвидше вийдемо на трасу, зловимо машину, і додому, грітися.
Яга поспішала за ним, зціпивши зуби, намагаючись не звертати уваги на біль внизу живота. Головне — Василь залишився живий, смертельна загроза відступила, проте її темна тінь ще витала над його головою. Ніколи займатися собою, ніколи жалітися — треба якомога швидше відігріти людину, яка мало не загинула через неї і зараз тремтіла від холоду всім тілом, не дати холоду опуститися на легені. Інакше — бути біді. Кучерявий старий ще простягає до Василя свою руку, ще сподівається забрати його із собою.
Через півгодини були запарені трави, половину вилито в гарячу ванну, решту, стоячи на колінах, Яга давала Василеві пити.
— Будь ласка, випий ще трохи.
Розімлілий від гарячої води і півсклянки випитої, щойно прийшли, горіхової настоянки, Василь знехотя зробив іще пару ковтків темної, гіркої мов полин рідини.
— Що ти туди намішала такого гіркого? Хоч не отруїш?
— Пий, пий до кінця. От молодець, хороший хлопчик, — Яга забрала порожній кухоль, полегшено зітхнула, впевнена, що тепер все буде добре. Погладила русяве волосся, вкотре відзначила про себе, який він гарний, голий, розморений, мов стомлений Іван-Царевич після битви зі змієм. Тільки вона зовсім не Василина Прекрасна.
— Яке щастя, що я змок. А то так і не знав би, що ти й такою буваєш.
— Якою?
— Доброю, лагідною, ніжною… Так, немов і насправді мене любиш.
Василь дивився на неї, примружившись, здавалося, з її уст ось-ось злетить заповітне слово, та вона лише поцілувала його в чоло, усміхнулася невесело, сказала:
— Помиляєшся. Насправді я зла і підступна.
І пішла в кімнату. За хвилину він ліг поруч, обняв, вдихнув рідний запах волосся і заснув, як убитий. А Яга ще довго вдивлялася в темряву, тримаючи долоню на животі, гамуючи біль, думаючи про майбутнє.
Уранці на білизні з’явилися темні плями, біль не минав, та це був інший біль, глухий, тягучий, і приходив хвилями, через певні проміжки часу. Яга поклала теплу, мов грілка, Василеву руку на те місце, де вчора поворухнулася дитина.
— Я думаю, що дитини не буде.
— Вже із самого ранку якісь страхи. Чому? — Він був іще сонний, розслаблений.
— У мене буде викидень.
Василь підскочив як ужалений.
— Це знову через мене! Ти вчора перехвилювалася, замерзла. Зараз же одягаюсь і біжу викликати «швидку»! Не вставай, Ягідко, лежи спокійно.
— Зачекай, іди сюди.
Яга знову взяла його руку, поклала на те саме місце.
— Давай подумаємо, може, не варто нічого робити? Тільки спокійно, без нервів. Якщо я зараз вип’ю збір, який бабка на базарі дала, то все пройде швидко і нормально. Адже ця дитина нам зовсім не потрібна.
Василь задумався. «Вона має рацію, дитина зараз так невчасно! Якщо ця вагітність зірветься, я більше не допущу такої помилки. Яга спокійно закінчить школу, вступить до вузу, я після магістратури знайду хорошу роботу, навіть до Кіровограда можна повернутися, де все рідне, знайоме, там бізнес почну розкручувати. Років через п’ять, коли будуть гроші, квартира, коли будемо міцно стояти на ногах, можна і про дитину подумати». Василь повернув голову. Здалося чи вона справді подивилася на нього так, ніби випробовувала?