Він і далі молиться й дотримується обрядів своєї релігії, але більш не може обманювати себе; серце не відповідає йому, як раніше, а слова, здається, більш не мають сенсу.
У такі хвилини існує лише одна можлива дорога: робити й далі те, що ти робив. Молитися з обов’язку, зі страху або з будь-якої причини – але далі молитися. Наполягати навіть тоді, коли все видається марним.
Янгол, відповідальний за радість, даровану вірою, якому доручено слухати ваші слова, що їх дарує віра, – кудись відлітає. Але незабаром він повернеться, бодай лише для того, щоб вислухати молитву або прохання з ваших губів.
Існує легенда, що після напруженої вранішньої молитви в монастирі П’єдра послушник запитав абата, чи молитви сприяють тому, щоб Бог наблизився до людей.
– Я відповім тобі іншим запитанням, – сказав абат. – Чи молитви, які ти промовляєш, допоможуть сонцю завтра з’явитися в небі?
– Звичайно, ні! Сонце сходить тому, що підкоряється універсальному закону!
– Оце і є відповідь на твоє запитання. Бог перебуває поруч із нами, незалежно від тих молитов, із якими ми до нього звертаємося.
Послушник обурився:
– Ви хочете сказати, отче, що наші молитви марні?
– Аж ніяк. Якщо ти не прокинешся рано, ти ніколи не побачиш, як сонце викочується з-поза обрію. Якщо ти не молитимешся, то хоч Бог і перебуває поруч із тобою, ти ніколи не помітиш Його присутності.
Молитися й спостерігати: таким має бути закон для Воїна Світла. Якщо він лише спостерігатиме, він почне бачити привидів там, де вони не існують. Якщо лише молитиметься, то ніколи не матиме часу виконувати роботу, яку потребує світ. Існує ще одна легенда, опублікована у збірнику «Verba Seniorum», мовляв, абат Пімен мав звичай казати, що абат Іоанн молився дуже часто й багато, й міг більше не турбуватися – його пристрасті були подолані.
Ці слова дійшли до вух одного з мудреців Скитського монастиря. Він зібрав послушників після вечері.
– Ви чули, що абат Іоанн більше не має пристрастей, які мусив би долати, – сказав він. – Відсутність боротьби ослаблює душу. Попросімо Господа, щоб він послав абатові Іоанну дуже велику спокусу; якщо він її подолає, ми попросимо для нього ще сильнішу спокусу, а потім – іще сильнішу. Й коли він знову почне змагатися зі спокусами, то помолимося, щоб він ніколи не казав: «Господи, забери від мене цього демона». Помолімося, щоб він сказав: «Господи, дай мені силу протистояти злу».
У порту Маямі
– Іноді люди звикають до того, що вони бачать у фільмах і забувають, як воно було насправді, – сказав один з моїх друзів, коли ми дивилися вдвох на порт Маямі. – Ти пам’ятаєш фільм «Десять заповідей»?
– Звісно, пам’ятаю. – Мойсей – його там грає Чарлтон Гестон – у якусь мить підіймає свого жезла, води розступаються, й гебрейський народ переходить через широке море.
– У Біблії сказано інакше, – зауважив мій друг. – Там Бог наказує Мойсею: «Скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли». І лише по тому, як люди пішли, Мойсей підняв свого жезла й море розступилося. Лише мужність мандрівника відкриває йому дорогу до мети.
Він підкорився імпульсу
Падре Зека, із церкви Воскресіння на Копакабані, розповідає, що їхав в автобусі, й несподівано почув голос, який наказував йому підвестися й переказати присутнім слова Христа.
Зека засперечався з голосом: «Я видамся людям йолопом, це не місце для проповіді, – сказав він. Але щось усередині нього наполягало, щоб він підвівся й проповідував. – Я боюся, будь ласка, не проси мене про це», – почав він благати.
Внутрішній імпульс наполягав.
Тоді він пригадав про свою обітницю – підкорятися всім повелінням Христа. Він підвівся й – помираючи від сорому – почав говорити про Євангелію. Усі слухали його мовчки. Він подивився на кожного пасажира й лише кілька з них відвели очі. Він сказав усе, що почував, закінчив свою проповідь і сів на своє місце.
Досі він не знає, яке завдання виконував у ту хвилину. Але він цілком переконаний, що виконував завдання.
Про нетривалу славу
«Sic transit gloria mundi». Цими словами святий Павло описує стан людини в одному зі своїх послань: слава світу триває недовго. І навіть знаючи про це, людина завжди прагне здобути похвалу за свою працю. Навіщо? Великий бразильський поет Вінісіус де Мораес написав в одній зі своїх пісень: