Спроба співробітників українських спецслужб наступного дня потрапити до Слов’янська і розвідати обстановку натрапила на збройний опір. Диверсанти без жалю відкрили вогонь і вбили капітана СБУ Геннадія Біліченка. Кілька українських силовиків були поранені. Загибель Біліченка стала формальним приводом для початку антитерористичної операції проти бойовиків у Слов’янську.
Утім, бойові зіткнення почалися не одразу. Перший серйозний бій за участю українських військових на околицях Слов’янська стався тільки 2 травня. Військові були не здатними до швидких та рішучих дій. Армія після довгих років розвалу перебувала у жалюгідному стані і була не готовою воювати. Знекровлена корупцією держава не могла в короткі терміни відновити свою військову міць. У найвищих кабінетах панувала розгубленість. Українська влада боялася повномасштабного російського вторгнення, тому намагалася діяти обережно. Воєнні дії розгорілися тільки наприкінці травня.
«У міру того, як вони розуміли, що Росія не відреагує, обстріли ставали все сильнішими, дії бронетехніки та авіації — все більш масованими. На початку червня вони остаточно переконалися, що Росія прямо не втрутиться, і пустилися берега», — згадував Гіркін у своєму інтерв’ю.
У наступні кілька днів після захоплення Слов’янська хвиля захоплень адміністративних будівель та відділень міліції прокотилася по всій області. Незабаром прапори так званої ДНР та РФ майоріли вже над усіма міськими та районними радами. Всю Україну облетіли кадри з Горлівки, де співробітники міліції покірно вишикувалися у шеренгу і виконували команди чоловіка в камуфляжі, який називав себе «підполковником російської армії». Легкість, з якою міліціонери погодилися підкорятися людині, яка взялася невідомо звідки та навіть не показала їм ніяких документів, вражала. Було очевидно, що правоохоронці навіть не намагаються чинити опору й Українська держава на Донбасі так само легко здає позиції «зеленим чоловічкам», як у Криму.
Невдовзі з’ясувалося, що «підполковник російської армії», перед яким струнко стояли горлівські міліціонери, насправді є мешканцем Горлівки на ім’я Ігор Безлер. До війни Безлер працював у комунальному підприємстві і не відігравав у місті помітної ролі. Тому тих, хто пам’ятав Безлера з тих часів, вразили зміни, які з ним відбулися. В одну мить він перетворився з невиразного обивателя середніх років на нахабного та небезпечного бандита, чутки про жорстокість якого поповзли по всій області. Безлер справді був військовим. Пізніше з’ясувалося, що він, як і Гіркін, у лютому–березні 2014 року перебував у Криму, де допомагав росіянам анексувати півострів, після чого повернувся до Горлівки, де сколотив загін бойовиків і взяв місто під свій контроль.
Гіркін і Безлер уже були знайомі на момент своєї появи на Донбасі. Познайомилися вони якраз у Криму, про що пізніше розповідав сам Гіркін. «Народний мер» Слов’янська і глава місцевого «ополчення» В’ячеслав Пономарьов у своєму інтерв’ю також зізнавався, що у березні 2014 року їздив до Криму. І ці обставини вказують на те, що дії певних збройних груп на Донбасі весною 2014‑го координувалися з Росії, яка використовувала для кримської та донбаської кампаній одних і тих самих людей, однак при цьому не визнавала своєї участі у донбаських подіях.
В умовах повної бездіяльності влади та міліції протистояти сепаратистам намагалися тільки окремі відчайдушні громадяни, які хотіли збереження єдиної України. У Горлівці таким сміливцем виявився депутат місцевої ради Володимир Рибак. 17 квітня, коли над будівлею міської ради сепаратисти підняли прапор самопроголошеної ДНР, Рибак спробував зірвати його, щоб повернути на місце прапор України. Однак натовп прихильників Росії не дав йому цього зробити. Рибака схопили і посадили в машину кілька бойовиків Безлера, які відвезли депутата у захоплений диверсантами Слов’янськ. Більше живим Рибака вже ніхто не бачив. Через кілька днів його тіло зі слідами тортур було знайдено в річці на околиці Слов’янська. Разом із ним також знайшли тіло закатованого до смерті студента Юрія Поправка, який поїхав добровольцем воювати проти бойовиків, але одразу ж потрапив у полон і був страчений бойовиками Стрєлкова.