Після другого туру президентських виборів стало очевидним, що для регіональних еліт східних областей питання збереження власного політичного впливу є питанням життя або смерті. Про це прямо, без натяків, заговорив один із лідерів донецького клану Борис Колесніков. Повний текст його виступу сьогодні можна знайти у стенограмі Сєвєродонецького з’їзду.
«Зараз ми вважаємо життєво необхідним усім обласним радам провести референдуми на своїх територіях. Перше питання, яке потрібно винести на референдум, — висловлення недовіри всім інстанціям вищої державної влади, які порушили закон. Друге — це створення нової Української Південно–Східної держави у формі федеративної республіки, в якій реально, а не декларативно будуть захищені інтереси і права громадян та регіонів. Ми запевняємо світову спільноту в тому, що нове державне утворення буде мати найдемократичнішу Конституцію в світі», — говорив Колесніков у своєму виступі. Столицею нової південно–східної держави він запропонував зробити Харків. Люди в залі неодноразово переривали його промову оплесками.
Не менш радикально виступила на з’їзді Раїса Богатирьова (до 2014 року працювала міністром охорони здоров’я в уряді Миколи Азарова):
«У той день, коли раптом комусь прийде в голову проводити повторне голосування (другого туру президентських виборів. — Авт.), ми на нього не підемо, ми будемо проводити референдум про створення Південно–Східної держави!» — заявила вона.
У тому ж стилі висловлювалися й інші депутати.
«Ми зібралися тут перш за все для того, щоб показати всьому народу України, що Схід є, що ми зробили свій вибір. І я за те, щоб зробити насправді поділ і жити самостійно. Ми зможемо прожити, ми зможемо себе забезпечити», — казала народна депутатка від Луганської області Людмила Кириченко.
«Ми глибоко переконані, що з нами можна домовлятися, на нас єдине чого не можна робити — на нас не можна тиснути. Вони дотиснули до створення сьогоднішнього союзу Півдня та Сходу, вони нас дотискують до федерації. Любі мої, з цієї трибуни хочу сказати — не дотисніть до суверенітету!» — погрожував інший нардеп від Луганської області Василь Надрага (пізніше він працював міністром соцполітики в уряді Азарова).
«Ющенко, подивись на мене! Хіба я можу тебе злякатись? Та краще померти стоячи, аніж жити при тобі на колінах!» — драматизував ситуацію тодішній луганський губернатор Олександр Єфремов. Було схоже, що він і сам повірив у примари, намальовані антиющенківською пропагандою.
Додавала символізму подіям поява на з’їзді російських політиків, які за історичною традицією сприймалися регіональними елітами Донбасу як старші товариші. Головним гостем у Сєвєродонецьку був тодішній мер Москви Юрій Лужков, який на самому початку свого виступу нагадав присутнім про те, що Володимир Путін першим привітав Януковича з перемогою. Регіонали, очевидно, розраховували налякати Лужковим своїх опонентів і надати значимості своєму заходу. Однак присутність московського мера на з’їзді Януковичу не допомогла.
Відверто сепаратистські заяви і готовність донбаської еліти порвати країну на частини заради здобуття влади справили на українське суспільство погане враження. Якщо на Донбасі й у Криму населення справді було налаштоване здебільшого проросійськи, то в інших регіонах шантаж регіоналів та заклики до розколу були сприйняті негативно. Навіть ті українці, що не підтримували Помаранчеву революцію, не хотіли хаосу та збройного протистояння. І що найголовніше — на такий сценарій категорично не був згоден діючий на той момент президент Леонід Кучма.
Скільки б не проклинали з трибун у Сєвєродонецьку «апельсиновий підгодований шабаш» (так назвав у своєму виступі Помаранчеву революцію Юрій Лужков), фактично збори регіоналів були ще й серйозним закидом на адресу Кучми. Деякі промовці прямо ставили у провину чинному президенту те, що він не здійснив жорстких заходів до учасників опозиційних мітингів і не придушив протести. І реакція Кучми не змусила довго себе чекати.
Уже наступного дня, 29 листопада, Генпрокуратура та СБУ порушили кримінальні справи за фактом посягання на територіальну цілісність України, а також здійснення навмисних дій, спрямованих на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу. І ці справи були порушені не за вказівкою Віктора Ющенка, який на той момент ніяких вказівок державним органам давати не міг. Карати організаторів Сєвєродонецького з’їзду збирався цілком легітимний, діючий президент Кучма.