У Луганську того ж дня, 27 січня 2014 року, офіційним розпорядженням голови обладміністрації Володимира Пристюка було створено «Штаб із забезпечення громадського порядку та стабільної роботи підприємств». Пристюк цілком серйозно побоювався «заїзду інших людей» на територію області і навіть доручив узяти під контроль продаж бейсбольних бит у магазинах. Ніхто прямо не озвучував, звідки чекають «гостей», але із загального контексту інформаційного поля виходило, що йдеться про все той же «Правий сектор», який зображувався у російській та українській провладній регіональній пресі могутньою та численною організацією. Для боротьби з радикалами місцева влада почала створювати так звані «народні дружини».
«У зв’язку зі спробами штурму облдержадміністрацій у Харківській та Запорізькій областях низка громадських організацій Луганської області виступили з ініціативою взяти на себе функцію щодо забезпечення громадського порядку та захисту земляків від радикалів, які здійснюють безчинства. Депутати Луганської облради повністю підтримують цю ініціативу громадських організацій», — говорилось у зверненні облради з цього приводу.
«Я б хотів звернутися до тих вояжерів, які намагаються заїхати на луганську землю. Ви повинні знати, що у нас живуть дуже порядні, хлібосольні люди. Ми любимо зустрічати гостей, ми завжди їх нагодуємо, напоїмо, ми любимо і пісні співати, ми і подарунки даруємо. Але крім того, що ми любимо відпочивати, ми любимо ще й працювати. У нас сьогодні стабільно працюють усі підприємства, тому що люди розуміють, що треба нагодувати і сім’ю, і країну, і, на жаль, нероб. Я вас просто попереджаю, що якщо якісь хлопці спробують приїхати в Луганську область і встановити свої порядки, влаштувати тут дебош, хаос, вони отримають по зубах і дуже боляче. Тому що нашому терпінню сьогодні теж приходить кінець», — говорив губернатор Володимир Пристюк 28 січня 2014 року.
31 січня голова фракції Партії регіонів у парламенті Олександр Єфремов теж почав лякати луганчан «приїжджими».
«Я сьогодні розмовляв із продавчинею в одному з великих магазинів нашого міста. І вона мені каже: «Олександре Сергійовичу, у нас у місті з’явились якісь люди, якісь невідомі особи». Я кажу: «Може, тобі це здається?». Вона каже: «Ні. Я все життя пропрацювала в торгівлі, і я дуже чітко розрізняю тих людей, які місцеві, і тих, хто приїжджі. Я вам кажу, що в нашому місті сьогодні перебуває якась група людей «не наших», які ходять по магазинах, в тому числі, вони гріються там, і це чітко видно», — розповідав Олександр Єфремов.
Із контексту було зрозуміло, що Єфремов, як і Пристюк, мав на увазі «гастролерів» із західної України. І якщо тоді ці слова здавалися брехнею, то в контексті подальших подій цілком можна допустити, що продавчиня з розповіді Єфремова справді помітила приїжджих — тільки з Росії.
8 лютого у Донецьку знову зійшлися учасники двох мітингів. Прихильники Майдану вийшли до будівлі обласної прокуратури, щоб вшанувати пам’ять загиблих у Києві. Навпроти них зібралася більш численна провладна акція. Її учасники, які здебільшого були тими ж найнятими «тітушками», вигукували погрози та образи на адресу опонентів Януковича. На мітингу Антимайдану у цей день з’явився ветеран антипомаранчевого руху і один із майбутніх «міністрів ДНР» Олександр Хряков.
«Віктор Федорович Янукович! Ми тебе вибирали, ми за тебе боролися на виборчих дільницях із цією нечистю з 2004 року, ми тримали наметове містечко «За Україну без Ющенка». Ми ходили російськими маршами по Донецьку. Скільки можна не звертати уваги на наші бажання? Дай «Беркуту» наказ вичистити цю нечисть. І ми допоможемо, підсобимо. І козачки, і солдатики наші радянські, і воїни наші, росіяни, не забули номер своєї табельної зброї, записаної у нашому військовому квитку!» — волав Хряков у мікрофон.
Його промова була відкритим закликом до вбивств та громадянської війни. Відеозапис виступу Хрякова потрапив у ЗМІ і шокував прихильників опозиції. Та, як завжди буває у таких випадках, загрози мали зворотній ефект. Протестувальників такі заклики тільки підбурювали та переконували в тому, що відступати нікуди. Зупинити революцію було вже неможливо, втім, Янукович не надто й намагався щось зробити.