У відповідь на це призначення «Луганська гвардія» на мітингу 5 березня проголосила «народним губернатором» свого лідера Олександра Харитонова. А вже за кілька днів події у Луганську перейшли у більш гарячу фазу.
Уранці 9 березня кількадесят жителів обласного центру з українською символікою прийшли до пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб відзначити день народження Кобзаря. Але мирний мітинг пам’яті поета був атакований активістами Антимайдану. Частина антимайданівців, переважно чоловіки спортивної статури, прибули до міста організовано — автобусами. Транспорт було припарковано на сусідніх вулицях, а переодягалися та отримували інструктаж молодики в одному із дворів недалеко від ОДА під керівництвом Арсена Клінчаєва. За кілька днів СБУ зробила заяву про те, що Клінчаєв залучив для штурму ОДА приблизно 150 «тітушок», кожному з яких обіцяли по $150 за таку роботу.
Кількість нападників значно перевищувала кількість про–українськи налаштованих громадян, і люди були змушені рятуватися втечею. Міліція не перешкоджала зіткненням і байдуже спостерігала за тим, що відбувалось.
На цьому активісти Антимайдану не зупинилися і під керівництвом Харитонова та Клінчаєва рушили на штурм обласної адміністрації. Як і в Донецьку, головним ворогом сепаратистів було оголошено призначеного з Києва губернатора, якого вирішили повалити. Прорвавшись до будівлі, представники «Луганської гвардії» та «Молодої гвардії» розгромили приймальню, зайшли до кабінету голови Луганської ОДА та змусили Болотських написати заяву про звільнення. На флагштоці перед будівлею знову підняли російський триколор та червоний прапор. Після цього Анастасія Пятерікова озвучила звернення до Януковича і Путіна з проханням «врятувати південний схід України від терору».
«Шановні президенти Віктор Федорович Янукович та Володимир Володимирович Путін, ми, громадяни України, Луганської області, і, практично, всього Південного Сходу України, закликаємо вас вжити заходів для нашого захисту від розпочатого терору з боку київської хунти!» — говорилося у зверненні.
Про який конкретно терор ішла мова, не пояснювалося. На той момент нова влада не зробила нічого навіть віддалено схожого на терор. Але у луганських «гвардійців» була власна картина світу, яка ніяк не узгоджувалася з реальністю. Як показала практика, лідерам антиукраїнських акцій було не важливо, що насправді робитиме новий український уряд. Для закликів до непокори не потрібно було реального приводу.
На початку весни стало зрозуміло, що Україна втратила інформаційний контроль над регіоном. Населення абсолютно перестало довіряти українським ЗМІ, зате легко вірило у будь–яку нісенітницю з «Одноклассников». Найбожевільніші чутки розліталися у соцмережах із вражаючою швидкістю. На початку березня хтось придумав, що нова влада нібито збирається утримувати частину зарплати бюджетників на «відновлення Майдану». Незважаючи на очевидну безглуздість цієї новини, вона моментально пішла в народ і довго передавалася з вуст в уста як доконаний факт.
10 березня представники протестувальників почали збирати підписи під зверненням до президента РФ Путіна з проханням увести в Луганську область війська. Того ж дня антимайданівці захопили будівлю телекомпанії «ІРТА», яка належала місцевому регіоналу Володимиру Ландику. Таким чином вони помстилися за критичний сюжет про захоплення Луганської ОДА, який журналісти показали напередодні.
«Спочатку ми вислухали купу образ, нецензурної лайки на нашу адресу від людей, поведінку яких навряд чи можна назвати адекватною. Особливо у поєднанні з сильним запахом алкоголю, який ішов від них. Нас тягали по коридорах, принижували, вимагали надати прямий ефір, щоб ми в прямому ефірі стали на коліна і просили пробачення за те, що ми показуємо. У співробітників вкрадено особисті речі — гаманці, мобільні телефони. Суцільне мародерство. Але жодної вимоги загарбників ми не виконали», — описувала ситуацію директор НТРК «ІРТА» Кароліна Полтавська.
Увечері 10 березня нарешті почали діяти українські правоохоронці. Спершу співробітниками СБУ було затримано і вивезено до Києва Арсена Клінчаєва. 13 березня також затримали і «народного губернатора» Олександра Харитонова. Ці арешти дещо протверезили луганських сепаратистів. Виникло відчуття, що новому українському уряду вдається взяти ситуацію на Донбасі під свій контроль, та й Путін не поспішав посилати «зелених чоловічків» на Донбас. 13 березня голова Луганської обласної ради Валерій Голенко різко змінив свою бойову риторику і заявив, що не збирається оголошувати місцевий референдум, яким раніше погрожувала облрада.