Усі можливі зусилля для скасування штурму луганської СБУ доклеїли також політики з Партії регіонів. Зокрема, народний депутат від Партії регіонів Сергій Дунаєв, який входить до найближчого оточення Юрія Бойка. За словами Сергія Корсунського, Дунаєв одразу ж з’явився у захопленій бойовиками будівлі СБУ і довго перебував там, щоб не допустити штурму.
«Дунаєв пробув близько шести днів. Шість діб він був там (у будівлі СБУ. — Авт.). Була загроза штурму, тому пішли хоч якісь меседжі до Києва, що тут перебуває народний депутат Дунаєв, щоб не було штурму будівлі. Намагалися, щоб тих людей почув Київ. І це подіяло, почали вести переговори», — розповів Корсунський. Також зробити заяви, стати перемовниками, увійти до будівлі та якимось іншим чином стати частиною діалогу намагалися тодішні кандидати в президенти Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Михайло Добкін та кілька народних депутатів від Партії регіонів, зокрема Сергій Горохов та Володимир Медяник.
У квітні 2014‑го регіональні політики, мабуть, ще вірили, що контролюють проросійський рух, і розраховували нарешті реалізувати свій старий план — налякати Київ стихією народного гніву, а потім виторгувати у нього автономію в обмін на посередницькі послуги з улагоджування конфлікту.
«Люди не говорять про проголошення республіки, бо розуміють, що для цього немає юридичних підстав. Вони говорять про те, що народ повинен визначитися, в якій країні він хоче жити, як хоче платити податки. Також вони хочуть, щоб місцеві органи влади та губернатори обиралися на місцях. Люди не визнають нинішньої влади», — коментував ситуацію журналістам народний депутат від Партії регіонів Сергій Горохов.
Його слова були очевидною маніпуляцією. Нардеп не стільки передавав слова сепаратистів, скільки приписував їм власні вимоги. Зрозуміло, що про юридичні підстави своїх дій бойовики думали в останню чергу. До того ж, у будівлі СБУ перебувало кілька угруповань, вимоги яких суттєво різнилися: одні вимагали федералізації, інші — створення Новоросії, треті — приєднання Донбасу до Росії.
Як і інші регіонали, Горохов наполягав, що захоплену СБУ не можна штурмувати, і найкращий вихід із ситуації — виконання вимог Болотова та його людей.
«У жодному разі не повинно бути штурму будівлі СБУ. Ні краплі крові не має пролитися, тому що це буде крахом для нашої країни. Люди готові скласти зброю, якщо піти з ними на компроміс. Кожна сторона повинна зробити крок назад, відступити і домовитися. Нинішній владі потрібно почути вимоги і сісти за стіл переговорів. Тому що люди, які перебувають у будівлі, представляють Луганську область», — говорив народний депутат.
8 квітня до захопленого будинку СБУ увійшов Сергій Корсунський. Він стверджує, що відразу підійшов до Болотова, з яким був знайомий, і розповів йому про свої контакти з українською владою. Корсунський запропонував Болотову послуги переговірника, і той погодився. Між сепаратистами в СБУ і владою в Києві почалися торги, суть яких зводилася до такого: Турчинов призначає на ключові посади в регіоні людей, які влаштовували б обидві сторони (сам Болотов хотів пост губернатора), натомість Болотов відмовляється від проведення референдуму.
Переговори йшли до 16 квітня, але сторони вже тоді не врахували ключової обставини — проросійський рух не був монолітним, а Валерій Болотов не був його єдиним лідером. Бойовики, що захопили будівлю, розбилися на кілька угруповань, які одразу почали конфліктувати між собою. Вимоги ватажків різнилися — хтось був згоден на діалог із владою, а хтось був налаштований більш радикально і вважав будь–які переговори з «київською хунтою» зрадою.
Категорично проти переговорів з урядом виступав ще один лідер сепаратистів — Олексій Мозговий. Він активно діяв із самого початку «русской весны» і міг сам очолити «народне ополчення» Луганської області, однак раптова поява Болотова завадила цим планам. До захоплення СБУ угрупованням «партизанів» зі Стаханова Мозговий поставився з ревнощами та недовірою.
«Не потрібні ці переговори нікому, з ким вони ведуться? Зі зрадниками? З неробами? Геть чиновника та депутата, який зрадив народ! Геть олігархат! Об’єднуйтеся в ополчення, область буде наша», — кричав він 15 квітня, виступаючи перед будівлею СБУ.
16 квітня радикально налаштовані угруповання спробували влаштувати у захопленій будівлі СБУ «переворот» і заарештувати Валерія Болотова, однак останній усе ж взяв гору. 21 квітня сепаратисти провели так званий «народний схід» на якому «офіційно» визнали Болотова «народним губернатором». Олексій Мозговий зі своїми людьми спробував прорватися на ці збори і заявити свої претензії на лідерство, однак люди Болотова цього не допустили. Після конфлікту з Болотовим Мозговий зі своїми прихильниками залишив Луганськ і поїхав по області — створювати власну армію для бойових дій проти збройних сил України.