Незважаючи на те, що сталося це на 20 днів пізніше, ніж у Донецьку, луганчани вирішили швидко наздогнати згаяний час. Затвердити проголошену «ЛНР» вони запланували на «референдумі» 11 травня — одночасно з Донецьком. Переговори з українським урядом було припинено. 30 квітня Болотов перебрався із приміщення СБУ до будівлі Луганської ОДА — у кабінет губернатора.
ГОЛИЙ КОРОЛЬ ДОНБАСУ
Усю весну 2014 року одна з головних інтриг протистояння на Донбасі полягала в тому, коли ж у ситуацію по–справжньому втрутиться Рінат Ахметов і на чиєму боці. Позиція людини, яка довгі роки вважалася «хазяїном» Донбасу, могла стати вирішальною. Від Ахметова очікували чого завгодно — хтось вважав, що олігарх публічно виступить на боці «непокірного Донбасу», хтось — навпаки, був упевнений, що він створить якусь подобу приватної армії та жорстко зачистить проросійські формування. Але сталося непередбачене: Ахметов не захотів або не зміг вплинути на ситуацію. Усю весну він робив безпорадні заяви, закликаючи якийсь абстрактний Донбас до миру та злагоди, але ніякого єдиного Донбасу, до якого звертався олігарх, у той момент уже не існувало. Регіон розколовся на прихильників та противників України. Останні, у свою чергу, складалися з багатьох угруповань, кожне з яких підкорялося своєму командирові і не бажало слухати вчорашніх авторитетів. У розумінні прихильників Росії, Ахметов виявився таким самим слабаком, як і Янукович, утратив владу і більше не мав морального права вказувати їм, що робити.
Після початку російського вторгнення до Криму нова українська влада відразу ж спробувала залучити лідерів найбільших регіональних фінансово–промислових груп Південного Сходу на свій бік. Губернатором Дніпропетровської області було призначено Ігоря Коломойського. У Донецьку крісло голови ОДА запропонували Ахметову, однак той відмовився обійняти офіційну посаду, і замість нього область очолив інший донецький олігарх — Сергій Тарута. У березні, поки в місті раз у раз спалахували заворушення і прихильники Росії громили офіси та адміністративні будівлі, Ахметов та його люди не робили жодних спроб узяти ситуацію під контроль. Уперше олігарх вирішив втрутитися в ситуацію тільки у квітні, коли сепаратисти вже захопили Донецьку ОДА і проголосили «республіку». У ніч із 7‑го на 8 квітня разом із Миколою Левченком він прийшов до барикад, щоб поспілкуватися з загарбниками і відмовити їх від радикальних дій.
«Увечері, перед тим, як Ахметов приїхав уночі розмовляти до ДонОДА, ми з Миколою Левченком домовилися зустрітися з Денисом Пушиліним, — згадує той день Максим Ровінський. — Зустріч була біля пам’ятника Архангелу Михаїлу, недалеко від адміністрації. У той момент було вже ясно, що Пушилін кимось «заряджений». Він дуже хотів хоч якось легітимізувати «ДНР» і пропонував, щоб ми організували в Донецьку спільні патрулі з представників «ДНР» та міліції. Пушилін почав доводити Левченку, що в ОДА перебувають не наймані «тітушки», а реальні люди, і запропонував сходити туди і поговорити з ними. Але ми не дійшли. Ще на підході Левченка впізнали. Щодо нього ДНРівці поводилися досить агресивно і поривалися його бити. Це були представники соціального дна — п’яні, агресивні, злі. Вони не бажали нічого слухати, кричали, перебивали одне одного. Спілкуватися з ними було неможливо, і тому ми не пішли далі. Сам Пушилін сказав, що не може гарантувати нам безпеки. Після цього ми поїхали. Левченко був роздратований цією ситуацією, але не виявляв жодних намірів привозити до будівлі ОДА Ріната Ахметова. Коли ж я зранку почав читати новини, то з подивом побачив той самий запис переговорів Ахметова з сепаратистами. Виявилося, що Коля вночі повіз туди свого боса. Мені досі здається, що це було якесь спонтанне рішення. Ймовірно, коли Левченко зрозумів, що його авторитету не вистачає, то вирішив підтягнути Ахметова. І тим самим він помножив на нуль і його авторитет. А може, сам Ахметов, дізнавшись про те, що в ОДА нікого не слухають, раптом вирішив піти поговорити з людьми. Але так чи інакше, в той день стало ясно, що Ахметов більше не контролює ситуацію в Донецьку».
Насправді Ахметов та Левченко вирушили до адміністрації, оскільки знали, що український уряд готує його зачистку. 7 квітня до Донецька прилетів віцепрем’єр Віталій Ярема, який збирався віддати наказ про штурм барикад та арешт загарбників ОДА. Рінат Ахметов вирішив поговорити з сепаратистами, щоб попередити їх про підготовку операції, а потім відмовити Ярему від штурму.