Вітторія мовчки кивнула. Вона здавалася схвильованою, так начебто тут на неї раптом навалилася ціла лавина спогадів.
Дай їй час оговтатися, подумав Ленґдон.
Немов збираючись з духом перед тим, як відкрити таємницю, Вітторія заплющила очі й глибоко вдихнула повітря. Тоді ще раз. І ще раз. І ще...
Дивлячись на неї, Ленґдон занепокоївся. З нею все гаразд? Він глянув на Колера. Той був незворушний, так ніби йому не вперше доводилося спостерігати цей ритуал. Минуло десять секунд, і Вітторія розплющила очі.
Ленґдон не повірив очам. Вітторія Ветра разюче змінилася.
Повні вуста посвіжіли, плечі розслабилися, очі пом’якшали. Здавалося, вона перелаштувала кожнісінький м’яз тіла на те, щоб змиритися з горем. Біль і образа сховалися під глибоким холодним спокоєм.
— З чого ж почати?.. — рівним голосом спитала вона швидше сама себе.
— З початку, — підказав Колер. — Розкажи нам про батькові експерименти.
Усе життя батько мріяв удосконалити науку за допомогою релігії, — почала Вітторія. — Він сподівався довести, що наука й релігія цілком сумісні — як два різні шляхи, що ведуть до тієї самої істини. — Вона замовкла, наче сама була нездатна осягнути те, що збирається сказати. — І нещодавно... він здогадався, як це можна зробити. — Колер мовчав. — Він задумав один експеримент, який мав би врегулювати найгостріший конфлікт між наукою й релігією.
Цікаво, який саме конфлікт вона має на увазі, подумав Ленґдон. Історія знає їх чимало.
— Міф про настання світу, — уточнила Вітторія. — Суперечку про те, як з’явився всесвіт.
Он як! Найголовніший конфлікт.
— Біблія, як відомо, каже, що світ створив Бог, — пояснила Вітторія. — Бог сказав: «Нехай буде світло», і з безмежної пустки виникло все, що ми бачимо навколо. На жаль, один із фундаментальних законів фізики свідчить, що матерію неможливо створити з нічого.
Ленґдон читав про цей глухий кут. Ідея, що Бог начебто створив «щось із нічого», повністю суперечить загальновизнаним законам сучасної фізики, і тому науковці стверджують, що біблійний міф про настання світу з погляду науки — абсурд.
— Містере Ленґдон, — звернулася до нього Вітторія, — сподіваюся, ви чули про теорію великого вибуху?
— Щось чув. — Ленґдон знизав плечима. Великий вибух — це визнана наукою модель утворення всесвіту. До кінця її Ленґдон не розумів, знав лише, що, згідно з цією теорією, всесвіт утворився з неймовірно стиснутої в одній точці енергії, яка вибухнула й розширилася в усі боки. Або щось у такому дусі.
— Коли 1927 року католицька церква висунула теорію великого вибуху, — вела далі Вітторія, — то...
— Перепрошую? — перебив її Ленґдон. — Ви хочете сказати, що ідея великого вибуху належить католицькій церкві?
Питання здивувало Вітторію.
— Звичайно. Її висунув 1927 року монах-католик на ім’я Жорж Леметр.
— А я думав... — він завагався. — Хіба автор цієї ідеї не гарвардський астроном Едвін Габбл?
— Ось іще один приклад американської самовпевненості, — сердито зауважив Колер. — Габбл опублікував свою статтю 1929 року, тобто на два роки пізніше від Леметра.
Ленґдон наморщив чоло. Усім відомо про телескоп Габбла, сер. Я ніколи не чув, щоб існував ще й телескоп Леметра!
— Містер Колер каже правду, — мовила Вітторія, — ця ідея належала Леметру. Габбл лише підтвердив її, зібравши дані, які свідчили, що великий вибух теоретично можливий.
— Он як, — мовив Ленґдон, застановляючись, чи шанувальники Габбла з кафедри астрономії в Гарварді бодай мимохідь згадують Леметра у своїх лекціях.
— Коли Леметр уперше висунув теорію великого вибуху, — вела далі Вітторія, — науковці заявили, що це цілковита нісенітниця. Наука каже, що матерію неможливо створити з нічого. І тому, коли Габбл приголомшив світ, підтвердивши науково, що великий вибух можливий, Церква тріумфувала й оголосила це доказом істинності Святого Письма. — Ленґдон кивнув. Тепер він слухав дуже уважно. — Звісно, науковці були, не в захваті від того, що Церква використовує їхні відкриття для пропаганди релігії. Тому вони швидко математизували теорію великого вибуху, позбавили її всього релігійного підтексту і присвоїли. Однак, на прикрість для науки, у математичних рівняннях дотепер залишається одна істотна вада, на яку любить вказувати Церква.
— Сингулярність, — пробурчав Колер. Він вимовив це слово так, наче це було найбільше зло в його житті.
— Саме так, — підтвердила Вітторія. — Сингулярність. Мить, створення. Нульовий час. — Вона подивилася на Ленґдона. — Навіть сьогодні наука не може пояснити первинної миті виникнення всесвіту. Наші рівняння доволі переконливо описують ранні фази існування всесвіту, проте, коли ми наближаємося до нульового часу, математика раптом розсипається і все втрачає сенс.