— Мої інтереси були трохи приземленіші, — відповіла Вітторія. — Об’єднувати науку з релігією я не прагнула.
— Довкілля? — здогадався Колер.
— Антиматерія — невичерпне джерело енергії. Ніякої експлуатації земних надр. Ніякої шкоди для довкілля. Ніякої радіації. Вона може врятувати планету.
— Або знищити, — саркастично зауважив Колер. — Залежно від того, хто її використовує і з якою метою. — Від його скоцюбленої фігури раптом повіяло крижаним холодом. — Хто ще про це знав?
— Ніхто. Я ж вам уже казала.
— Тоді чому твого батька вбили, як ти гадаєш?
— Поняття не маю. — Вітторія напружилася. — Він мав ворогів тут, у ЦЕРНі, ви ж знаєте, але це не може бути пов’язано з антиматерією. Ми заприсягнулися одне одному тримати це в таємниці ще кілька місяців, доки не будемо готові.
— І ти впевнена, що батько не порушив обітниці мовчання?
Вітторія почала втрачати рівновагу.
— Батько ніколи не порушував обітниць, навіть значно серйозніших!
— А ти сама нікому не казала?
— Ну звісно, ні!
Колер видихнув і якусь мить мовчав, наче ретельно добираючи слова для наступного запитання.
— Якщо припустити, що хтось таки довідався і якось зумів проникнути до лабораторії. Як ти думаєш, що саме його б тут цікавило? Може, твій батько тримав тут якусь документацію? Опис технологічних процесів?
— Директоре, я терпіла довго. Тепер я хочу пояснень. Ви весь час натякаєте на крадіжку, але ж ви бачили сканер сітківки. Батько дуже серйозно ставився до питань безпеки.
— Зроби мені ласку, — різко перервав її Колер, чим дуже здивував. — Скажи лише, що б звідси зникло?
— Поняття не маю. — Вітторія сердито оглянула лабораторію. Усі контейнери з антиматерією були на місці. Батьків стіл наче теж в порядку. — Ніхто сюди не заходив, — упевнено сказала вона. — Тут, нагорі, все виглядає, як завжди.
— Нагорі? — насторожився Колер.
Вітторія сказала це машинально.
— Ну так, у верхній лабораторії.
— А ви користуєтеся ще й нижньою?
— Ми там дещо зберігаємо.
Колер під’їхав ближче і знову закашлявся.
— Ви щось зберігаєте в камері для небезпечних матеріалів? Що саме?
Небезпечні матеріали, що ж іще! Вітторія почала втрачати терпіння.
— Антиматерію.
Колер сперся руками на поруччя крісла й трохи підвівся.
— Є ще й інші зразки? Якого дідька ти не сказала відразу?!
— Уже сказала, — відрізала Вітторія. — Раніше ви не давали мені такої можливості!
— Треба перевірити, чи ці зразки на місці, — сказав Колер. — Негайно.
— Зразок, — уточнила Вітторія. — Один-єдиний. З ним усе нормально. Ніхто не міг...
— Лише один? — здивувався Колер. — То чому він не тут?
— Батько волів, щоб він про всяк випадок зберігався під скельною основою. Він більший від інших.
Вітторія зауважила стривожені погляди, якими обмінялися Колер із Ленґдоном. Колер знову під’їхав до неї.
— Ви створили зразок, більший за п’ятсот нанограмів?
— Ми мусили це зробити, — переконувала Вітторія. — Треба було довести, що поріг витрати/випуск легко долається.
Вона знала, що, розглядаючи нові потенційні джерела енергії, перше питання, яке має принципове значення, — це співвідношення витрат до обсягу здобутої енергії. Немає жодного сенсу споруджувати бурову вежу заради видобутку однієї барелі нафти. Але якщо з тієї самої вежі можна дістати мільйони барелей, лише трохи збільшивши витрати, то така інвестиція, безумовно, вигідна. Так само і з антиматерією. Щоб створити в шістнадцятимильному прискорювачі крихітний зразок антиматерії, потрібно більше енергії, ніж міститиме сама ця антиматерія. Аби довести економічну доцільність цієї технології, треба створити значно більший зразок.
Батько не дуже поспішав створювати більший зразок, але Вітторія його переконала. Щоб антиматерію сприйняли серйозно, твердила вона, їм потрібно довести дві речі. По-перше, що можливо виготовляти такі обсяги антиматерії, які виправдають витрати. І по-друге, що антиматерію можна безпечно зберігати. Урешті-решт він таки здався, але поставив дві суворі умови. Він наполіг, щоб, по-перше, цей зразок зберігався в камері для небезпечних матеріалів — невеличкій гранітній печері на глибині сімдесят п’ять футів під лабораторією. І по-друге, щоб про нього знали тільки вони двоє. І щоб тільки вони двоє мали до нього доступ.