Залишалося сподіватися тільки на лорда Роука. Але за ті нечисленні хвилини, коли вони мали можливість потайки поспілкуватися, він встиг повідомити пані Кольтер, як діють отруйні шпори: він не міг використовувати їх постійно, тому що з кожним уколом отрути в них залишалося дедалі менше.
На те, щоб цілком поновити вбивчу силу шпор, потрібна була доба, тож незабаром головна зброя галівесп'янина стане малоефективною, і їм залишиться тільки їхній мозок.
Пані Кольтер відшукала високий камінь поруч із коренями ялини, що чіплялася за крутий схил, сіла в це укриття та озирнулася.
Над нею, на краю обриву, стояла відкрита для всіх вітрів генераторна станція. Аби спростити завдання підвести кабель до бомби, працівники станції спрямували на схил численні прожектори, і пані Кольтер чула неподалік їхні голоси та бачила, як по стовбурах дерев бігають туди-сюди плями світла. Сам кабель завтовшки з чоловічу руку був намотаний на величезну котушку, що стояла на вантажівці на краю обриву, і з тією швидкістю, з якою техніки пробиралися вниз, вони повинні були досягти місця, де була розташована бомба, приблизно за п'ять хвилин.
Під цепеліном стояв отець Макфейл і своєю проповіддю відновлював сили солдатів. Дехто з них стояв на варті, тримаючи в руках гвинтівки та вдивляючись у крижаний дощ, а інші звільняли бомбу від дерев'яного ящика й готували її до підключення до силового кабелю. Незважаючи на дощ, зі свого спостережного пункту пані Кольтер досить чітко бачила у світлі прожекторів незграбну купу обладнання та дротів, котра, трохи нахилена, стояла на великому плоскому валуні. Було чути гудіння та потріскування прожекторів, кабелі котрих, наче якісь скакалки, гойдалися на вітрі, кидаючи на скелі хиткі тіні.
З однією частиною апаратури, а саме із сітчастими клітками та срібним лезом над ними, пані Кольтер була добре знайома. Але все інше вона бачила вперше, й усі ці котушки, ізолятори та переплетіння трубок являли для неї абсолютну загадку. Однак десь усередині цієї складної структури лежав крихітний клаптик волосся, від якого залежало все.
Ліворуч від пані Кольтер схил ставав прямовисним, а десь далеко внизу мерехтів білим світлом та рокотав водоспад Сен-Жан-Лес-Ов.
Пролунав крик, і один із солдатів упустив гвинтівку, зробив два непевні кроки, упав на ґрунт і почав смикатися, стогнучи від болю. У відповідь голова Суду подивився на небо, рупором приклав руки до рота та видав пронизливий крик.
«Що він робить?» — подумала пані Кольтер.
За мить вона дізналася відповідь. Як не дивно, але поруч із головою Суду приземлилася відьма. Перекрикуючи вітер, він прокричав їй:
— Шукайте поруч! Жінці хтось допомагає, і не виключено, що це не людина. Ця істота вже напала на декількох наших людей. Вам не перешкоджає темрява, тож відшукайте й убийте її!
— Щось наближується, — стривоженим гучним голосом промовила відьма. — Я бачила дещо на півночі.
— Забудьте про це. Знайдіть цю істоту та знищте її, — відповів голова. — Вона мусить бути десь неподалік. Також відшукайте жінку. Вирушайте!
Відьма злетіла в повітря.
Раптом мавпа схопила пані Кольтер за руку та показала нащось.
На купці моху лежав лорд Роук. Як солдати ще не помітили його? Але з ним щось сталося, бо він не рухався.
— Піди принеси його, — наказала жінка, й мавпа, пригнувшись до землі та перебігаючи від одного каменя до іншого, попрямувала до клаптика зелені між скелями. За хвилину її золотавий смух потемнів від дощу та прилип до тіла. Це зробило деймона меншим і непримітнішим, але його все одно дуже легко було побачити з повітря.
Тим часом отець Макфейл знову зайнявся бомбою. Працівники генераторної станції вже дотягли до неї кабель, і техніки вже приєднували його до апаратури та готувалися увімкнути її.
Пані Кольтер не розуміла, що збирався робити голова Суду, адже його жертва втекла. Але потім він повернув голову, й у світлі прожектора жінка побачила його обличчя, воно було таким напруженим і застиглим, що скидалося радше на маску, ніж на обличчя живої людини. Його губи ворушилися, читаючи молитву, очі дивилися вгору, не моргаючи краплями дощу, і взагалі він був схожий швидше на свято в екстазі мучеництва з іспанської картини. Пані Кольтер зрозуміла, що замислив отець Макфейл, і здригнулася — він збирався принести себе в жертву. Бомба спрацює незалежно від того, чи буде вона її частиною.