Увійшов ординарець і проголосив:
— Царю Огунве та лорде Роук!
У кімнаті з'явилися африканець і галівесп'янин. Цар Огунве був у новій уніформі, з перев'язаною головою. Лорд Роук підлетів до столу на своєму синьому яструбі.
Лорд Ізраель тепло їх привітав та запропонував вино. Птах почекав, поки його наїзник зійде, злетів та сів на своє сідало в куті, а ординарець тим часом повідомив про прибуття третього з командирів найвищого рівня — ангела на ім'я Ксафанія. Її ранг був набагато вищий, ніж у Балтамоса й Баруга, і вона здавалася хмаркою загадкового мерехтливого світла, джерело якого ніби знаходилося деінде.
З ванної кімнати вийшла чепурна пані Кольтер, і всі три командири вклонилися їй. Наче здивована їхньою появою, вона не відповіла, лише нахилила голову та мовчки всілася на свій стілець, поклавши собі на коліна скуту мавпу.
Не марнуючи часу, лорд Ізраель промовив:
— Царю Огунве, розкажіть мені, що сталося. Могутній африканець заговорив низьким голосом:
— Ми вбили сімнадцять швейцарських гвардійців і збили два цепеліни. Хлопець і дівчинка втекли. Здолавши рішучий опір леді Кольтер, ми захопили її в полон та доставили сюди. Сподіваюся, вона не образилася на нас.
— Я цілком задоволена тим, як ви обходилися зі мною, ваша величносте, — відповіла жінка, дещо наголосивши на слові «ви».
— Інші гіроптери пошкоджені? Поранені є?
— Так, є, але поранення та пошкодження нетяжкі.
— Добре. Дякую вам, царю, ваш загін вправно виконав своє завдання. Мілорде Роук, що відомо вам?
— Мої агенти разом зі хлопцем та дівчинкою перебувають в іншому світі, — повідомив лорд Роук. — Діти непогано почуваються, хоча дівчинка і проспала декілька днів під дією сильного снодійного. Щоправда, перебуваючи в печері, хлопець ледь не втратив безповоротно ніж: із малозрозумілої причини той розсипався на шматки. Але наразі ніж відновлено — завдяки одній істоті з півночі вашого світу, лорде Ізраель. Ідеться про велетенського полярного ведмедя, великого майстра в ковальській справі. Щойно ніж було полагоджено, хлопець прорізав вікно до іншого світу, де вони знаходяться й нині. Звичайно, мої агенти перебувають поруч із ними, але виникла одна проблема: поки ніж у хлопця, його не можна примусити ні до чого, якщо ж його вбити уві сні, ми не зможемо скористатися ножем. Шевальє Тіаліс і леді Салмакія триматимуться за дітьми, куди б ті не пішли, тож ми, принаймні, знатимемо, де вони. Здається, вони щось замислили — в будь-яшму разі, вони відмовляються прийти до фортеці. Мої агенти їх не загублять.
— Чи загрожує їм що-небудь у тому світі, в якому вони наразі знаходяться? — Спитав лорд Ізраель.
— Вони зараз на пляжі неподалік від лісу деревоподібних папоротей. Ознак тваринного життя там немає. Як я вже казав, і хлопець, і дівчинка цієї миті сплять — я розмовляв із шевальє Тіалісом кілька хвилин тому.
— Дякую, — сказав лорд Ізраель. — Але тепер, коли два ваших агенти стежать за дітьми, ми не отримуватимемо інформації з Магістрату. Доведеться покладатися на алетіометр. Принаймні…
Тут, на подив присутніх, його перебила пані Кольтер.
— Не знаю, як щодо інших підрозділів Церкви, — сказала вона, — а Консисторський Суд користується послугами алетіометриста Фра Павела Рашека, дуже скрупульозного, але повільного працівника. Суд дізнається про місце перебування Ліри не раніше, ніж за декілька годин.
— Дякую, Марісо, — промовив лорд Ізраель. — А в тебе є якісь припущення щодо намірів Ліри та хлопця?
— Ні, — відповіла жінка, — жодних. Я розмовляла із хлопцем, і він здався мені дуже упертим та потайливим. Щодо Ліри, прочитати її думки взагалі не можна.
— Мілорде, — мовив цар Огунве, — дозвольте поцікавитися, чи зробили ви леді членом нашої вищої ради? Якщо так, то в чому полягають її функції? В іншому ж разі, гадаю, вона не повинна бути присутньою тут.
— Вона моя полонена та моя гостя, а як колишній уповноважений агент Церкви, вона може володіти корисною інформацією.
— Але чи поділиться вона нею за своєю волею? Чи її треба віддати на тортури? — запитав лорд Роук, уважно дивлячись в обличчя пані Кольтер.
Жінка розсміялася.
— Я гадала, командири лорда Ізраеля знають, що істину не можна вирвати тортурами, — промовила вона.
Лорд Ізраель не міг не захопитися її безсоромною нещирістю.
— Я ручаюся за дії пані Кольтер, — сказав він. — Вона знає, що станеться, коли вона нас зрадить, до того ж у неї не буде змоги це зробити. Утім, якщо в когось із вас є заперечення, сміливо висловлюйте їх.