— Я також страшенно боялася залежності, Альмо, але зрозуміла, що це не так погано. Людина звикає до допомоги й вдячна за неї. Я не можу ні вдягтися сама, ні прийняти душ, мені важко чистити зуби й розрізати курча на тарілці, проте я ніколи не почувалася такою щасливою, як зараз, — сказала їй якось Кетрін Хоп, котрій пощастило заприязнитися з Альмою.
— Чому, Кеті?
— Бо маю вдосталь часу, і вперше в житті від мене ніхто нічого не чекає. Я не повинна щось доводити, кудись бігти: кожен день — подарунок, і я сповна цим тішуся.
Кетрін Хоп жила на світі завдяки своїй залізній волі та дивам хірургії; вона знала, що таке залишитися інвалідом і постійно терпіти біль. До неї залежність прийшла не поступово, як зазвичай, а зненацька — через один невірний крок. Сходячи на гору, вона впала, і її — з поламаними ногами й тазом — затисло між двома скелинами. Її порятунок був справжнім подвигом, який без скорочень зафіксувала телевізійна програма новин, бо зйомки велися з повітря. За допомогою гелікоптера вдалося відзняти здаля драматичні сцени, проте повітряна машина не могла наблизитися до глибокої розщелини, де в шоці стікала кров’ю Кетрін Хоп. Минули день і ніч, перш ніж двом альпіністам із ризиком для життя вдався їхній зважливий маневр, і вони спустилися до бранки й за допомогою пасків витягли її нагору. Кетрін відвезли до військового шпиталю, де фахівці почали збирати докупи її численні поламані кості. Вийшовши через два місяці з коми, вона запитала про свою дочку й заявила, що почувається щасливою, залишившись живою. Того ж дня далай-лама прислав їй з Індії
кату — білий шалик зі своїм благословенням. Після чотирнадцяти складних операцій та років посиленої реабілітації Кеті довелося змиритися з тим, що ходити вона вже не зможе. «Моє перше життя скінчилося, тепер починається друге. Часом ти бачитимеш мене пригніченою чи роздратованою — не зважай, це триватиме недовго», — сказала вона дочці. Дзен-буддизм і звичка медитувати впродовж усього життя стали її великим козирем за цих обставин, бо дозволяли витримувати нерухомість, що довела б до сказу іншу таку спортивну й енергійну людину, як вона, та не занепасти духом після втрати чоловіка, з яким прожила чимало років і який — не бувши такою цільною людиною, як Кеті, — кинув її в біді. А ще вона виявила, що може надавати хірургічну допомогу як лікар-консультант, перебуваючи в телевізійній студії з підключеними до операційної камерами, проте Кеті хотіла працювати з пацієнтами безпосередньо, як робила це завжди. Вирішивши жити на другому рівні в Лак-хаузі, Кетрін Хоп кілька разів об’їхала інтернат у візку, щоб порозмовляти з людьми, яким судилося стати її новою родиною, й переконалася, що матиме вдосталь нагод для роботи за фахом. Через тиждень після переїзду вона вже виношувала плани створення безкоштовної клініки болю для людей із хронічними хворобами, а також консультації для менш тяжких випадків. У Лак-хаузі працювали лікарі-екстерни; Кетрін Хоп переконала їх, що йдеться не про конкуренцію, а про взаємодоповнення. Ганс Фойгт виділив Кетрін зал під клініку й запропонував правлінню Лак-хаузу призначити їй платню, проте жінка воліла краще не платити щомісячний внесок, що влаштовувало обидві сторони. Невдовзі Кеті, як її тут звали, зробилася для всіх матір’ю, котра зустрічала новоприбулих, вислуховувала зізнання, розраджувала жалібників, супроводжувала помираючих та роздавала марихуану. Половина мешканців мала рецепти для її вживання, а Кеті, котра розподіляла марихуану в своїй клініці, була щедрою з тими, хто не мали ані папірця, ані грошей, щоб купити її потайки. Незрідка біля її дверей можна було побачити чергу клієнтів, які стояли, щоб одержати травичку в найрізноманітнішому вигляді, навіть як печиво чи карамельки. Ганс Фойгт не втручався — навіщо позбавляти людей безневинної розради? Він лише вимагав не курити в коридорах і місцях загального користування, бо якщо така заборона стосувалася тютюнових виробів, було б несправедливо не поширити її й на марихуану. Втім трохи димку проникало через опалювальну систему та кондиціонери, й іноді свійські тварини блукали територією так, немов загубили слід.