Ірина тримала на кухні найнеобхідніше: свіжі фрукти, вівсянку, молоко, хліб з непросіяного борошна, мед. Дівчині доводилося також упорядковувати папери, занотовувати все, що диктувала Альма, супроводити жінку, коли та йшла кудись у справах, ходити за покупками й до пральні, дбати про кота, про розклад, зрідка організовувати якісь культпоходи. Часто Альма й Сет запрошували її на традиційні недільні обіди в Сі-Кліффі, коли родина вшановувала свою старійшину. Присутність Ірини скрашувала такі зібрання Сетові, котрий раніше вигадував найрізноманітніші приводи, щоб нагодитися, коли вже подаватимуть десерт, бо думка не з’явитися взагалі просто не приходила йому до голови. Він і далі вперто переслідував Ірину, однак — оскільки це не давало бажаного результату — зустрічався й з колишніми подружками, готовими терпіти його примхи. Сет нудився з ними й ніяк не міг викликати ревнощів в Ірини. Як казала його бабуся, навіщо марнувати набої на шулік? — це було одне з-поміж тих загадкових прислів’їв, які побутували в родині Беласко. Для Альми родинні зустрічі починалися радісним передчуттям побачення з близькими людьми, особливо з онукою Пауліною, оскільки Сета вона бачила часто, але незрідка обіди завершувалися доволі прикро: будь-яка тема могла виявитися дражливою, і призводив до цього не брак ніжності, а кепська звичка сперечатися через дрібниці. Сет шукав нагоди сказати щось наперекір батькам або шокувати їх чимось; увагу Пауліни поглинала якась нав’язлива ідея — приміром, кастрування тварин чи бойні — й дівчина живописала все до найменших подробиць; Доріс старалася явити дива кулінарного мистецтва, влаштовувала справжні бенкети, а потім плакала в своїй кімнаті, бо ніхто їх не оцінив; тим часом добряга Ларрі балансував, аби уникнути непорозумінь. Альма використовувала Ірину, щоб послабити напругу, оскільки всі Беласко трималися цивілізовано в присутності сторонніх, навіть якби це була скромна співробітниця Лак-хаузу. Садиба в Сі-Кліффі — з шістьма спальнями, двома вітальнями, заставленою книжками бібліотекою, подвійними мармуровими сходами та буйним садом — здавалася дівчині неймовірно розкішною. Вона не помічала повільного занепаду майже сторічного будинку, який тримався завдяки невсипному дбанню Доріс, котра намагалася дати йому такий-сякий лад, рятуючи від іржі декоративні грати на вікнах; не помічала Ірина й нерівностей на підлозі та стінах, які пережили кілька землетрусів, ані потрісканих кахлів і слідів термітів на меблях. Будинок височів у гарному місці, на пагорбі, що здіймався між Тихим океаном та затокою Сан-Франциско. Густий, схожий на ватяну грудомаху туман затуляв удосвіта від очей міст Голден-гейт, однак протягом ранку завіса розвіювалася, й досконала конструкція з червоного металу на тлі поцяткованого чайками неба відкривалася погляду так близько від саду родини Беласко, що, здавалося, до неї можна було доторкнутися рукою.
Так само як Альма перетворилася на названу Іринину тітку, Сет скидався на її брата в перших, бо роль коханця, якої так прагнув, йому не давалася. Три роки знайомства зміцнили стосунки молодих людей, що ґрунтувалися на самотності Ірини, погано приховуваній пристрасті Сета й їхній спільній цікавості до життя Альми Беласко. Інший, не такий затятий та закоханий чоловік, на його місці уже давно визнав би поразку, але Сет навчився приборкувати свій шал і пристосувався до черепашачої ходи, запропонованої Іриною. Квапитися не випадало, бо варто було йому зробити крок уперед, як вона відступала, й минали тижні, перш ніж Сетові вдавалося надолужити втрачене. Якщо вони випадково торкалися одне одного, дівчина спритно відхилялася, а коли він робив це зумисне, нашорошувалася. Сет марно шукав причини такої недовіри, але Ірина тримала на замку своє минуле. З першого погляду ніхто не міг уявити справжньої вдачі Ірини, і хоча завдяки відкритості й привітності дівчина зробилася найулюбленішою доглядальницею в Лак-хаузі, Сет знав, що за цією лагідністю ховається полохливе білченя.
За ці роки книжка Сета без великих зусиль з його боку набула чітких обрисів завдяки бабусиним матеріалам та Ірининій наполегливості. Альмі випало стисло викласти історію Беласко — єдиних родичів, які залишилися в неї після того, як війна знищила в Польщі подружжя Менделів, і перш ніж постав із мертвих її брат Самуель. Беласко належала хоча й не до найбільш сановитих, зате до найзаможніших родин Сан-Франциско, яка знала свій родовід ще з часів золотої лихоманки. З-поміж їхніх предків вирізнявся такий собі Девід Беласко, театральний режисер і продюсер, імпресаріо та автор понад ста п’єс, котрий у тисяча вісімсот вісімдесят другому році поїхав з міста й підкорив Бродвей. Прадід Ісак належав до гілки, що залишилася в Сан-Франциско, вкорінилася тут і збила капітал завдяки солідній адвокатській конторі та вдалим інвестиціям.