Байдужість Ісака Беласко до суспільного життя та більшості домашніх справ, які він повністю передовірив Ліліан, компенсувалася непогамовною пристрастю до ботаніки. Він не курив і не пив, не мав видимих вад і не знав невтоленних спокус, не міг належно оцінити музику чи вишуканий стіл, і якби Ліліан дозволила, харчувався б, стоячи просто на кухні, тими самими куснем хліба й мискою юшки, що й безробітні в роки депресії. Такий чоловік був невразливий для корупції та пихатості. Йому були притаманні духовний неспокій, непогамовне бажання, вдаючись до процедурних вивертів, захистити своїх клієнтів і таємна слабкість — прагнення допомогти нужденним. Проте ці втіхи не йшли в жодне порівняння із садівництвом. Третину його бібліотеки складали книжки з ботаніки. Церемонна дружба з Такао Фукудою, що ґрунтувалася на взаємній симпатії та любові до природи, зробилася визначальною для його самовладання, стала бальзамом у професійних поразках. У своєму саду Ісак Беласко перевтілювався в скромного учня японського вчителя, котрий розкривав йому таємниці рослинного світу, які книжки з ботаніки часто не висвітлювали. Ліліан обожнювала чоловіка й дбала про нього з ніжністю закоханої жінки, але ніколи не прагла його так сильно, як у ті хвилини, коли дивилася з балкону, як він працює пліч-о-пліч із садівником. У робочому комбінезоні, чоботах і солом’яному брилі, спітнілий під пекучим сонцем чи підмоклий під мжичкою, Ісак молодшав і в очах Ліліан знову ставав пристрасним нареченим, який спокусив її в дев’ятнадцять років, чи новоженцем, котрий накинувся на неї на сходах, перш ніж вони дійшли до шлюбного ліжка.
Через два роки після Альминого приїзду Ісак Беласко зробив Такао Фукуду своїм партнером, щоб разом створити квітництво, мріючи, що воно стане найкращим у Каліфорнії. Передусім треба було купити кілька ділянок землі на ім’я Ісака, щоб оминути закон тисяча дев’ятсот тринадцятого року, який забороняв ісеям набувати громадянство, володіти землею та купувати власність. Для Фукуди це була унікальна можливість, а для Беласко розумна інвестиція, як і інші, що він робив у драматичні роки великої депресії. Його ніколи не цікавили коливання на біржі, він волів вкладати гроші в робочі місця. Ісак і Такао домовилися — коли Чарльз, старший син у родині Фукуда, досягне повноліття, і вони зможуть викупити у Беласко його частку за поточною ціною — переписати квітництво на нього та ліквідувати спільне підприємство. Народжений у США Чарльз мав американське громадянство. Це була угода двох джентльменів, скріплена простим рукостисканням.
До саду Беласко не доходила кампанія, розв’язана проти японців, яких звинувачували в безчесній конкуренції з американськими фермерами та рибаками, у непомірній хтивості, що загрожувала цнотливості білих жінок, у розбещенні суспільства східними, антихристиянськими звичаями. Альма гадки не мала про ці пересуди впродовж двох років після прибуття до Сан-Франциско, аж до того дня, коли родина Фукуда перетворилася раптом на жовту загрозу. На той час вони з Ітімеєм встигли зробитися нерозлучними друзями.