Ленні Біль та Альма Беласко познайомилися за тридцять років перед тим. Побачивши одне одного, вони обнялися й довго стояли біля людної реєстратури, а коли нарешті опустили руки, їхні очі були вологими. Ірина не помічала за Альмою таких емоційних сплесків, і якби не її переконаність в існуванні японського коханця, дівчина б вирішила, що це з Ленні жінка зустрічається таємно. Ірина негайно зателефонувала Сетові, щоб поділитися новиною.
— Кажеш, бабусин друг? Я ніколи не чув цього імені. Спробую взнати, хто він такий.
— Як?
— Для цього я маю нишпорок.
Нишпорки Сета Беласко, двоє колишніх бандитів — один білий, другий чорний, обидва антипатичні — займалися тим, що збирали інформацію, перш ніж справа потрапляла до суду. Сет розтлумачив це Ірині на свіжому прикладі. Йшлося про моряка, котрий подав позов проти компанії морських перевезень через виробничу травму, внаслідок якої, як він стверджував, його паралізувало. Нишпорки запросили інваліда до клубу, що мав сумнівну славу, добряче напоїли й зняли відео, де той танцював із найнятою жінкою. Маючи такий доказ, Сет заткнув пельку адвокатові іншої сторони, вони досягли угоди й позбулися нудного судового розгляду. Сет зізнався Ірині, що це поважне доручення в послужному списку його нишпорок; інші могли вважатися набагато непривабнішими.
Через два дні Сет зателефонував їй, щоб призначити зустріч у піцерії, до якої вони часто навідувалися, однак Ірина на вихідні мила п’ятьох собак і могла розщедритися. Вона запропонувала піти до пристойного ресторану; Альма вбила їй у голову благоговіння перед білими скатертинами. «Я плачу», — мовила дівчина. Сет на мотоциклі приїхав по неї й на шаленій швидкості, петляючи між машинами, повіз до італійського кварталу, куди вони приїхали спітнілі, з приплющеними мотоциклетними шоломами зачісками. Ірина зрозуміла, що вбрана не для такого закладу — вона ніколи й не була так вбрана, і зарозумілий погляд метрдотеля це підтвердив. Побачивши меню, Ірина ледь не знепритомніла.
— Не турбуйся, платить моя контора, — заспокоїв її Сет.
— Це коштуватиме більше, ніж інвалідний візок!
— А навіщо тобі інвалідний візок?
— Так, до слова, Сете. У Лак-хаузі є пара старших жінок, які не можуть їх купити.
— Це дуже прикро, Ірино. Рекомендую тобі устриці з трюфелями. І, звісно, з добрим білим вином.