Серед паперів у Радоновому записнику вона знайшла двадцяти-фунтовий чек па Осборнового банкіра і згадала про місіс Осборн.
Піду розміняю чек, — мовила вона, — а потім навідаюся до бідної Еммі.
Якщо вже наш роман без героя, то ми принаймні хочемо мати героїню. Жоден із тих вояків британської армії, що вирушили в похід, навіть сам великий герцог, не виявляли такого спокою і такої розважності серед усіх небезпек і труднощів, як ця енергійна невеличка дружина ад’ютанта.
У нас є ще один знайомий, що не пішов у похід, бо був цивільний, отже, ми маємо право знати про його настрій і поведінку. Це наш давній приятель, колишній збирач податків з Боглі-Уолага; йому, як і всім того досвітку, спочинок перебили звуки бойових сурм. Охочий поспати і закоханий у своє ліжко, він, мабуть, не прокинувся б до самого полудня, як щодня, незважаючи на весь той галас, який зчинили барабани, сурми й ріжки британської армії, коли б йому не перешкодили. І то не Джордж Осборн, що мешкав з ним в одній квартирі і був, як завжди, надто заполонений своїми власними справами, а може, й смутком від розлуки з дружиною, щоб ще й не забути попрощатися зі своїм сонним швагром, — ні, не Джордж, як ми вже сказали, став між Джозом Седлі та його сном, а капітан Доббін; це він підняв його з ліжка, бо хотів неодмінно потиснути йому перед від’їздом руку.
Дуже мило з вашого боку, — сказав Джоз, позіхнувши, і подумки послав капітана під три чорти.
Я… я, бачите, не хотів їхати, не попрощавшись з вами, — недоладно почав Доббін, — бо, бачите, дехто з нас може не повернутися, і я хотів попрощатися…
і… і все інше, бо бачите… Що ви хочете сказати? — запитав Джоз, протираючи очі.
Капітан не чув його слів і навіть не дивився на огрядного джентльмена в нічному ковпаку, до якого він начебто виявляв такі зворушливі почуття. Цей облудник пильно дослухався, але не до Джоза, і позирав у напрямку Джорджевих покоїв; він ходив по кімнаті, перекидаючи стільці, тарабанив пальцями, кусав нігті й виявляв інші ознаки незвичайної схвильованості.
Джоз завжди був не дуже високої думки про капітана, а тепер почав сумніватися в його хоробрості.
Що я можу для вас зробити, Доббіне? — запитав він досить глузливо.
Я скажу що, — відповів капітан і підійшов до ліжка. — За чверть години ми вирушаємо і може статися, що (ні я, ні Джордж не повернемось. Пам’ятайте, ви не повинні нікуди їхати з цього міста, поки не переконаєтесь, як стоять справи. Ви повинні бути тут і опікуватися своєю сестрою, заспокоювати її і пильнувати, щоб її ніхто не скривдив. Не забудьте, що якби з Джорджем щось сталося, то, крім вас, нема нікого на світі, хто б потурбувався про неї. Якщо нашому війську доведеться скрутно, ви повинні щасливо доправити її до Англії і повинні дати мені слово, що ніколи не кинете її. Я вірю, що ви не кинете її. Тепер щодо грошей: ви їх особливо ніколи не ощадили. Може, вам треба грошей? Тобто чи вистачить у вас золота, щоб повернутись до Англії, коли трапиться біда? — Сер, — велично заявив Джоз, — коли мені будуть потрібні гроші, я знаю, де їх узяти. І не вам мені казати, як я маю ставитися до своєї сестри.
Ви промовляєте, як мужня людина, Джозе, — добродушно відповів капітан, — і я радий, що Джордж може залишити дружину в таких надійних руках. Отже, можна передати йому ваше чесне слово, що в разі скрути ви не кинете її? — Звичайно, — відповів Джоз, на щедрість якого в грошових справах Доббін справді покладався.
1 коли б дійшло до поразки, вивезете її з Брюсселя в безпечне місце? До поразки? До біса, сер, яка може бути поразка? Ви пробуєте мене злякати? — крикнув з ліжка наш герой.