Але другого ранку настрій у нього зовсім змінився, коли помічник Боулса, який чистив Джеймсові черевики й приносив гарячу воду, щоб він голив ту бороду, на появу якої так нетерпляче чекав, подав йому в ліжко записку від міс Брігс.
«Шановний сер, — писала вона, — міс Кроулі дуже погано спала вночі через те, що її дім споганили тютюновим димом. Міс Кроулі звеліла мені передати Вам, що, на жаль, не може побачитися з Вами перед від’їздом у дуже шкодує, що переконала Вас перебратися до її дому і заїзду, де Вам буде, безперечно, набагато зручніше жити протягом того часу, поки Ви залишатиметесь у Брайтоні.
На цьому й закінчилася Джеймсова кар’єра як кандидата на тітчину ласку. Він справді несамохіть зробив те, що нахвалявся: помірявся силою зі своїм кузеном Піттом.
Де ж у цей час перебував той, хто колись був першим претендентом на перемогу в цих змаганнях за гроші? Бекі й Родон, як ми бачили, зустрілися після Ватерлоо і зиму 1815 року перебули в Парижі, весело бавлячи час у блискучому товаристві.
Ребека виявилася ощадливою, і тих грошей, які бідолашний Джоз заплатив за її коні, цілком вистачило, щоб їхнє скромне господарство протрималося принаймні рік. Ребеці не довелось обертати в гроші ні «мої пістолети, ті самі, якими я вбив каштана Маркера, ні золотий несесер і підбитий соболем плащ. З останнього вона пошила собі накидку і їздила в ній у Булонському лісі, викликаючи в усіх захват. Аби ви бачили сцену зустрічі Ребеки з своїм захопленим чоловіком, коли вона приєдналася до нього після того, як армія зайняла Камбре! Вона розпорола своє вбрання й почала витрушувати з нього всі ті годинники, оздоби, асигнації, чеки і гроші, які вона поховала в підкладку, готуючись до можливої втечі з Брюсселя. Генерал Тафто був у захваті, а Родон аж ревів з реготу й казав, що все це, їй-богу, багато цікавіше за будь-яку театральну виставу. А коли він почув незрівнянно веселу розповідь Ребеки про те, як спритно вона обдурила Джоза, то мало не збожеволів з утіхи. Він вірив у свою дружину так, як французи вірили в Наполеона.
У Парижі вона користувалася великим успіхом. Усі французькі дами визнали, що вона чарівна. Вона чудово розмовляла їхньою мовою, відразу перейняла їхню грацію, жвавість і їхні манери. Чоловік у неї, звичайно, був дурний — усі англійці дурні,— а крім того, дурний чоловік у Парижі — завжди доказ того, що жінка чогось варта. Він спадкоємець багатої і spirituelle міс Кроулі, дім якої завжди був відчинений для французьких дворян під час еміграції. Тепер вони приймали дружину полковника в своїх власних віллах.
«Чому б, — писала одна вельможна дама міс Кроулі, що колись купила в неї мережива і всякі дрібнички, заплативши за них стільки, скільки захотіла та герцогиня, і влаштувала на її честь чимало обідів в тяжкий час після революції,— чому б нашій любій приятельці не приїхати в Париж до свого небожа й небоги і до всіх своїх відданих друзів? Увесь світ raffoles y чарівну господиню та в її вроду. Так, у її грації, чарівності, розумі ми впізнаємо нашу любу приятельку міс Кроулі.
Вчора в Тюїльрі на неї звернув увагу король, і ми заздрили, що й Monsieur був до неї дуже уважний. Аби ви побачили, як лютувала одна дурна дама, міледі Голодвірс (її орлиний ніс, торс і пера здіймаються над головами всього товариства), коли герцогиня Ангулемська, найясніша дочка і друг королів, сама побажала, щоб її познайомили з місіс Кроулі як з вашою дочкою і protégée і від імені Франції подякувала за ту ласку, яку ви виявили нашим нещасним вигнанцям! Вона буває на всіх прийомах і на всіх бенкетах — так, і на бенкетах, хоч тепер вона не танцює; і все ж таки яка цікава й гарна ця мила, завжди оточена захопленими чоловіками особа, що скоро має стати матір’ю. А послухати, якими словами вона відгукується про вас, свою благодійницю й матір, — ті слова можуть викликати сльози навіть на очах негідників. Як же вона вас любить! Як ми всі вас любимо, чудова, шановна міс Кроулі!»-Є підстави побоюватися, що цей лист вельможної паризької дами аж ніяк не покращив ставлення до Ребеки її чудової, шановної родички. Навпаки, стара панна не тямилася з люті, дізнавшись про стан Ребеки і про те, як нахабно вона скористалася ім’ям міс Кроулі, щоб увійти в паризьке товариство. Надто схвильована і знесилена своїм хвилюванням, щоб писати відповідь французькою мовою, вона продиктувала Брігс лютого листа своєю рід-пою мовою, всіляко відгороджуючись від місіс Родон і застерігаючи товариство від неї як від хитрої й небезпечної особи. Та оскільки герцогиня N. прожила лише двадцять років в Англії, вона не розуміла по-англійському жодного слова і вдовольнилася тим, що при першій зустрічі повідомила місіс Родон, що вона отримала від chère Mees чудесного листа і що в ньому повно ласкавих слів про місіс Родон, після чого та справді почала сподіватися, що стара панна подобрішав. Тим часом вона здобула славу найвеселішої і найчарівнішої з усіх англійських дам; її вечірні прийоми були невеличкими європейськими конгресами: пруссаки й козаки, іспанці й англійці — весь світ був у Парижі тієї незабутньої зими; вся Бейкер-стріт побіліла б від заздрощів, якби побачила, скільки орденів і стрічок збиралося в скромному салоні Ребеки. Уславлені воїни супроводжували верхи її карету в Булонському лісі чи юрмилися біля її простої маленької ложі в опері.