Він волів бути з нею, а не з своєю матір’ю. Ребека, побачивши, що тут заведено виявляти ніжність, одного вечора покликала Родона до себе й поцілувала його при всіх.
Хлопчик глянув їй в обличчя, весь затремтів і дуже почервонів, як завжди, коли хвилювався.
Вдома ви мене ніколи не цілуєте, мамо, — сказав він, після чого запала ніякова мовчанка, а в очах Ребеки блиснув недобрий вогник.
Родон-старший любив невістку за те, що вона так ласкаво ставилася до його сина.
Стосунки ж леді Джейн з Ребекою були не зовсім такі, як першого разу, коли дружина полковника намагалася будь-що всім сподобатися. Хлопчикові слова викликали між ними невеликий холодок. Та й сер Пітт, мабуть, був надто уважний до невістки.
Родон, як і належало такому великому, майже восьмирічному хлопцеві, дужче любив чоловіче товариство, ніж жіноче, й ніколи не відмовлявся йти з батьком до стайні, куди полковник ходив курити свої сигари. Пасторів Джім також часом приєднувався до свого кузена в цій та й в інших розвагах. Він і лісник баронета дуже приятелювали: їх зблизила любов до собак. Якось містер Джеймс, полковник і лісник Горн вирушили стріляти фазанів і взяли з собою малого Родона. Іншого, ще чудовішого ранку ці четверо джентльменів улаштували лови пацюків у коморі.
Родон ще ніколи не бачив цієї шляхетної розваги. Вони позатикали виходи кількох дренажних труб, пустили туди з другого кінця тхорів, а самі, озброєні палицями, мовчки стали неподалік. Невеличкий насторожений тер’єр (Форсепс — уславлений пес містера Джеймса), майже не дихаючи від збудження, завмер на трьох лапах і прислухався до ледь чутного писку пацюків унизу. Нарешті переслідувані пацюки з розпачу зважились вибігти надвір. Тер’єр упорався з одним, лісник — з другим; Родон з поспіху й хвилювання не влучив, зате мало не вбив тхора.
Але найкращий був той день, коли на галявині неподалік від Королевиного Кроулі зібралися мисливці Гадлстона Фадлстона.
Малому Родонові було на що подивитися. О пів на одинадцяту на алеї з’явився Том Моді, псар сера Гадлстона Фадлстона; він їхав клусом у супроводі породистих гончаків, що трималися тісною зграєю, а за ним — двоє помічників псаря, веселі завзяті хлопці, що гарцювали в червоних куртках на струнких чистокровних конях.
Кінчиками довгих, важких батогів вони напрочуд вправно вишукують у собак найчутливіші місця, якщо котрий відстає чи бодай повертає писок до зайця або кролика, що вигулькує перед самими їхніми носами.
Потім над’їздить Джек, син Тома Моді; він важить сімдесят фунтів, зріст його — сорок вісім дюймів і ніколи вже не стане більший. Джек сидить на великому кощавому коні, до половини вкритому широченним сідлом. Це улюблений кінь Гадлстона Фадлстона — Ноб. Раз по раз з’являються інші коні, на них сидять маленькі груми, чекаючи на своїх панів, що мають от-от надійти.
Том Моді наближається до дверей замку, його вітав дворецький і пропонує випити, але Том відмовляється, Він зі своєю зграєю від’їздить у захищений від вітру куточок галявини, де собаки починають качатися в траві, гратися, тоді люто гарчати один на одного і навіть запекло кусатись, але Том, великий мастак лаятися, швидко втихомирює їх криком або дошкульним кінчиком батога.
Приїздять на породистих конях молоді джентльмені? по коліна забризкані болотом, декотрі заходять у будинок випити вишнівки й привітатися з дамами, а інші, скромніші, що більше думають про полювання, скидають заболочені чоботи, пересідають на мисливських коней і вже розігрівають їх, пускаючи клусом по галявині Потім вони збираються коло собак і розмовляють з Томом Моді про попереднє полювання, про переваги котрогось із гончаків, про те, що сьогодні в полі мокро і що лисиць з кожним роком стає менше.
Аж ось з’являється сер Гадлстон верхи на гарному коні, він під’їздить просто до замку, заходить усередину, чемно вітається з дамами, але як людина, що не любить зайвих слів, відразу приступає до діла. Собак підводять до самих дверей, і малий Родон сходить до них, збуджений і трохи наляканий тим, як бурхливо вони виявляють йому свою радість: собаки вимахують хвостами і так скавулять, що Томові Моді криком та батогом ледве щастить їх утихомирити.