Тепер єгиптянка почала ставити свої вимоги. Вона лежала тут, довга, приваблива, ніжна аж до тендітності; під тупим носом видавався великий рот. Вона усміхалася, не напружувалася, її голос лишався тонким і чемним, але від своєї вимоги не відмовлялася. Вона думала про свого батька, про те, як він усе життя боровся за громадське становище, і вимагала по-дитячому, тихо, тоненько й уперто, що Йосиф мусить здобути собі права римського громадянина.
Йосиф, підтриманий Титом, заперечував, вказуючи, яка це важка та марудна справа. Вона знизувала плечима.
— Це неможливо, — крикнув він нарешті розлютовано. Вона знизала плечима, зблідла, дуже помалу, властивим їй способом, спочатку навкруг рота, потім зблідлість поширилася на все лице. І вона заявила твердо: — Я хочу бути дружиною римського громадянина.
Вона бачила похмурі Йосифові очі і своїм тонким, високим голосом сформулювала:
— Я вас прошу, докторе Йосифе, протягом десяти днів стати римським громадянином. Тоді я ладна буду заявити перед вашими урядовцями громади про свій перехід до вашого Бога. А коли ви протягом десяти днів не станете римським громадянином, тоді вважаю за краще, щоб ми більше не бачилися.
Йосиф дивився на її тонкі, смагляві руки, що гладили довгу, коричнево-чорну шерсть кішки, він дивився на її скошений дитячий лоб, на її легкий, чистий профіль. Він був розлючений і жадав її дуже. Він знав із великою певністю: справді, так воно буде. Якщо він за десять днів не здобуде права громадянина, тоді він більше не побачить жовто-коричневої дівчини, що лежить тут так байдуже, без будь-якого напруження.
Втрутився Тит. Він вважав, що вимога Доріон висока, але хіба Йосифова вимога низька? Він діловито зважував Йосифові шанси, розглядав усю справу зі спортивного погляду, як своєрідний заклад. Не виключено, що цезар, прихильний до Йосифа, надасть йому права громадянства. Дешево це, звісно, не стане. Плату певно встановлюватиме дама Ценіс, а дама Ценіс, це знає кожен, візьме не дешево. Десять днів — час короткий.
— Ти мусиш добре триматися, мій юдею, — сказав він, а потім: — Підпережися, голубе! Геть свинець із черевиків, — усміхаючись, підбадьорював його так, як кричали бігунам на спортивних іграх.
Дівчина Доріон слухала міркування обох. Її очі кольору моря переходили з одного на другого.
— Йому має бути не легше, як мені, — сказала вона. — Я прошу вас дуже, принце Тит, залишатись осторонь і не втручатися ні за нього, ні проти нього.
Йосиф пішов до Клавдія Реґіна. Коли хто міг здобути за десять днів права громадянства, то це він.
Клавдій Реґін в Александрії став ще тихіший, ще невидніший, ще занехаяніший. Не багато знало про роль, яку він відіграє. Але Йосиф про це знав. Він знав, цей Реґін є причиною, наприклад, того, що тепер панове з александрійської громади зовсім іншим поглядом дивляться на західних юдеїв, ніж раніше. Він знав, що коли вже ніхто не міг допомогти, цей Реґін завжди міг ще щось вигадати. Він досить простими засобами сприяє тому, що Веспасіан, дуже непопулярний від часу запровадження податку на солону рибу, знову раптом став улюбленцем народу. Він змусив цезаря прямо робити дива. Дива на Сході завжди здатні буди робити любимими тих, хто їх чинить, але мусив прибути цей чоловік зі Заходу, щоб почали застосовувати цей давно випробуваний засіб. Йосиф сам був при тому, коли цезар зробив спроможним ходити відомого в місті розслабленого і повернув зір сліпому, поклавши їм руку на голови. Відтоді Йосиф ще непохитніше був переконаний у здібностях Реґіна.
Товстий, неохайний, моргаючи збоку сонними очима, слухав видавець, як Йосиф трохи туго, з трудом доводив йому, що він мусить мати права громадянства. Якийсь час він мовчав, після того, як Йосиф скінчив. Потім, незадоволено, зауважив, що Йосиф завжди має дорогі потреби. Прибутки від оплати прав громадянства становлять одне з найважливіших джерел прибутків від провінцій. Щоб права громадянства не знецінилися, треба ставитися до надавання їх ощадно та високо тримати їхню оплату. Йосиф уперто відповідав: