Призначали, щоб проводити озброєний мир, по два комісари з диктаторськими повноваженнями для кожної з семи округ країни. Йосиф сонно сидів на своєму місці в одному зі задніх рядів. Що його це обходило? Запропонувати його — про це ніхто не подумає.
Єрусалим, місто й округу, віддали, Юдею віддали, Тамну, Гофну віддали. Тепер ішлося про північну прикордонну округу, багатий селянський край Галилею. Тут мали «Месники Ізраїлю» найбільше своїх прихильників. Тут виник визвольний рух, тут були найсильніші збройні організації. Запропонували послати в цю провінцію старого доктора Яннаї, обережного, розважного пана, найкращого фінансиста Великої ради. Йосиф стрепенувся, вийшов із своєї порожнечі. Цей чудовий край, із його багатствами, з його повільними, задумливими людьми. Цю дивовижну, важку, розвинену провінцію хочуть дати старому Яннаї. Він видатний теоретик, безумовно, заслужений економіст, але не такий чоловік потрібен для Галилеї. Йосиф хотів крикнути «ні», він майже підвівся, нахилився вперед, його сусіди дивилися на нього, але він не сказав нічого, це ж була марна річ, тільки зітхнув, єдиний, що мав сказати багато, і проковтнув це.
Ті, що сиділи близько, сміялися з нестриманого молодого пана. Тільки один побачив його, побачив, як Йосиф обурився, хотів говорити, а потім передумав. Він не усміхався. Він сидів далеко спереду, ніж Йосиф. Це був випадок, що він помітив різкі жести молодого чоловіка; бо він звичайно здебільшого закривав очі жовтими, зморщеними повіками. Це був маленький на зріст пан, дуже старий, сухий, найвищий суддя країни, великий доктор Йоханан бен-Заккаї, ректор храмового університету. Коли після одноголосного обрання комісара Яннаї збори нерішуче чекали другої пропозиції, він підвівся. Надзвичайно ясно й жваво світилися очі на його маленькому обличчі, покарбованому тисячею зморшок. Він сказав:
— Пропоную як другого комісара для Галилеї доктора Йосифа бен-Маттіаса.
Для інших ця пропозиція була несподівана. Чому лагідний і сухий великий доктор Йоханан бен-Заккаї, поважний законодавець, пропонує цього молодого чоловіка? Цей молодий чоловік не виявив себе досі ні на якій відповідальній посаді, а після того, як придбав симпатії мас своїм маловажливим успіхом у справі трьох невинних, зухвало кокетував своєю схильністю до Блакитного залу. Може, великий доктор вважає за вигідне додати до старого Яннаї молодого чоловіка, що має ім’я й у «Месників Ізраїлю?» Так, певно так. Пропозиція добра. Огонь макавеїстів, коли тільки вони сидітимуть на високих посадах, швидко погасне. Доктор Йосиф у Галилеї певно буде зручніший, ніж у Римі й Єрусалимі, і холодно-твереза розумність старого фінансового теоретика Яннаї може цілком добре витримати невеличку домішку молодого вина цього гарячого Йосифа.
Йосиф тим часом прокинувся зі свого заціпеніння. Чи не назвав тільки що хтось його ім’я? Хтось? Йоханан бен-Заккаї, великий доктор. Він іноді, коли був дитиною, зі страхом відчував легку благословляючу руку лагідного чоловіка на своїй голові. У Римі він довідався, що й там старий має славу одного з наймудріших людей світу. Без ніякого власного старання досяг він цього, просто тільки впливом своєї істоти. Така тиха, нечестолюбна вдача була чужа для Йосифа, майже моторошна, вона колола та пригноблювала його, він охоче звернув би з дороги великого доктора. Й от старий мудрець пропонує Йосифа.
Він був вражений, коли збори ухвалили пропозицію. Мужі, що давали йому повноваження, були мудрі та добрі. Він теж буде мудрим і добрим. Він поїде до Галилеї не як один із «Месників Ізраїлю», і без честолюбства. Він поводитиметься тихо та покірно, і доведе, що на нього сходить справжній дух.
Разом із старим Яннаї попрощався він із первосвящеником. Холодний та стриманий, як завжди, стояв Анан перед ними, його директиви були ясні. Галилея — у найбільшій небезпеці. Необхідно домагатися спокою в цій провінції при всіх обставинах.