— Смійся з мене, Маро, донька Лакіша, смійся, як сміялася донька ворога з танцюючого Давида. Не май страху. Не від сатани походить танець, а від царя Давида, що танцював перед кіотом заповіту.
Так радувався доктор і пан Йосиф бен-Маттіас, священик першої черги, що Бог не дав зганьбити його пророкування.
Увечері Веспасіан сказав Йосифу:
— Тепер ви можете зняти кайдани, докторе Йосиф.
Йосиф відповів:
— Якщо ви дозволите, консуле Веспасіан, я носитиму кайдани далі. Я хочу носити їх, поки цезар Веспасіан їх розрубає.
Веспасіан вискалився.
— Ви хоробрий чоловік, мій юдею, — сказав він.
Йосиф, коли йшов додому, беззвучно насвистував крізь зуби. Він робив це дуже рідко, тільки коли був у особливо прекрасному настрої. І це був куплет невільника Ісидора, який він насвистував: «Хто тут пан? Хто платить за оливу?»
Кур’єри ганяли з Антіохії в Цезарію, з Цезарії в Антіохію. Гінці прибували з Італії, Єгипту. Сенат і гвардія проголосили цезарем старого генерала Гальбу, подагричного, буркотливого, вередливого пана. Він довго не залишиться цезарем. Хто буде новим цезарем, визначать армії — рейнська, дунайська, східна. Генерал-губернатор Єгипту, Тиберій Александр, пропонував тримати тісний зв’язок між ним і обома володарями Азії. І навіть кислуватий Веспасіанів брат, поліцей-президент Сабін, почав рухатися, зголошувався, робив темні пропозиції.
Багато було діла, і Веспасіан зовсім не мав часу на вивчення арамейської мови заради дівчини Мари. Грім і Юпітер! Вона мусить нарешті навчитися бути ніжною по-латині. Але Мара не вчилася цього, її мусили навіть пильнувати, щоб вона не закололася шпилькою для волосся, як вже намагалася.
Таке нерозуміння дратувало воєначальника. Він почувався якимсь темним способом зобов’язаним перед юдейським богом, він не хотів, щоб дівчина роз’єднала його з богом. Він не звірявся Йосифові з цього приводу; і він шукав інших посередників, стараючись довідатися, що, власне, смутить їй серце. Він був вражений несподіванкою, коли дізнався. Цей шматок нічого сповнений був такою ж наївною зарозумілістю, як і його юдей. Веспасіан усміхався широко, трохи злісно. Він знав, як він допоможе собі, дівчині і Йосифу.
— Ви, юдеї, — заявив він Йосифові того ж дня при дамі Ценіс, — справді переповнені зухвалим, варварським забобоном. Уявіть собі, докторе Йосиф, ця миленька Мара твердо переконана, що нечиста, бо побувала в моїй постелі. Ви це розумієте?
— Так, — сказав Йосиф.
— Тоді ви хитріший за мене, — зауважив Веспасіан. — Є якийсь спосіб знову зробити її чистою?
— Ні, — відказав Йосиф. Веспасіан випив доброго єшкольського вина, потім заявив задоволено:
— Але вона знає спосіб. Коли з нею одружиться юдей, тоді, запевняє вона, стане вона знову чистою.
— Це дитячий лепет, — заявив Йосиф.
— Це не гірший забобон, ніж перший, — зауважив примирливо Веспасіан.
— Трудно буде знайти юдея, щоб одружився з нею, — сказав Йосиф. — Закон забороняє це.
— Я знайду одного, — відповів лагідно Веспасіан. Йосиф запитливо дивився на нього.
— Тебе, юдейчику, — усміхнувся римлянин. Йосиф зблід. Веспасіан задоволено виговорив йому:
— Ви не вихований, мій пророче. Принаймні «красненько дякую!» могли б сказати.
— Я священик першої черги, — сказав Йосиф, і його голос звучав хрипко, дивно згасло.
— Клято гидливі ці юдеї, — сказав Веспасіан до Ценіс. — До чого хтось із наших торкнувся, те вже їм не пасує. А цезар Нерон й я сам одружилися з жінками, які жили з іншими. Що ти скажеш, стара дійнице?
— Я походжу від Хасмонеїв, — сказав дуже тихо Йосиф, — мій рід іде від царя Давида. Коли я одружусь із цією жінкою, тоді назавжди втрачу свої священицькі права, і діти від такого єднання незаконні, безправні. Я священик першої черги, — повторював він тихо, настійливо.
— Ти купа дреку, — сказав просто й рішуче Веспасіан. — Якщо ти матимеш дитину, я хочу бачити її через десять років. Тоді ми виявимо, чи це твій син чи мій.
— Ви одружитеся з нею? — зацікавлено спитала дама Ценіс.
Йосиф мовчав.
— Так чи ні? — спитав, несподівано різко, Веспасіан.