Лакей відчинив дверцята карети. Вен глибоко вдихнула — груди їй трохи стискав спеціальний корсет, який вона одягнула, щоб приховати перев’язку, — а тоді, спершись на руку, яку їй подав лакей, зійшла з карети. Вона поправила сукню, кивнула Сейзедові, а тоді приєдналася до інших аристократів, що прямували до парадних сходів замку Еларіелів. Той був трохи менший від замку Венчерів, однак мав окрему бальну залу, тимчасом як Венчери влаштовували звані вечори у величезному головному холі.
Вен оглянула дворянок і враз відчула, як її впевненість дещо слабшає. Її сукня була гарна, але інші жінки хизувалися не лише вбранням. Довге, струменисте волосся і самовпевнений вигляд пасували до їхніх гордовитих постатей, усипаних коштовностями. Ліфи суконь вони заповнювали пишними округлостями й так елегантно рухались у широких збористих сукнях! Час від часу Вен бачила їхні ноги, що визирали з-під подолу: на відміну від неї, дами носили не прості балетки, а черевики на високих підборах.
— А чому я не взула таких черевичків? — тихо запитала вона, підіймаючись застеленими килимом сходами.
— Ходити на підборах не так легко, панно, — відказав Сейзед. — Оскільки ви щойно лише навчилися танцювати, буде краще, якщо ви поки носитимете звичне взуття.
Вен насупила чоло, але сперечатися не стала. Однак згадка про танці посилила її неспокій. Вона пригадала, як плавно линули над підлогою танцівники на минулому балі. Їй запевне не вдасться повторити таке: вона ж вивчила лише кілька основних па.
«Це не має значення, — подумала дівчина. — Вони бачитимуть не мене, а леді Валетту. А її вважають новенькою у вищому світі й невпевненою в собі. До того ж усі гадають, що вона тільки-тільки оговталася від хвороби. Ніхто не здивується, якщо вона погано танцюватиме».
З цією думкою Вен вийшла сходами нагору, почуваючись трохи спокійніше.
— Мушу зазначити, панно, — промовив Сейзед, — цього разу ви значно менше нервуєтеся. Власне кажучи, ви здаєтеся захопленою. Як мені видається, саме так і мала б поводитися леді Валетта.
— Дякую, — з усмішкою відказала Вен.
Террісієць мав рацію: вона справді почувала захоплення. Захоплення від того, що нарешті знову виконує своє завдання, ба навіть від того, що знову опинилася серед вищого світу, його розкоші й вишуканості.
Вони ступили до бальної зали, що розміщувалася в присадкуватій будівлі — одному з кількох низьких крил, які відходили від головної споруди. Слуга взяв у Вен шаль. Дівчина затрималася на мить у дверях, поки Сейзед замовляв столик і вечерю.
Бальна зала Еларіелів сильно відрізнялася від величного холу замку Венчерів. Тьмяно освітлене приміщення мало тільки один поверх у висоту. Вітражів було багато, але всі вони розміщувалися на склепінчастій стелі. Крізь центральне вікно-троянду падало світло від облаштованих на даху невеличких вапнякових ліхтарів. На кожному столику стояли свічки, і, попри горішнє освітлення, у залі панувала півсутінь, і це створювало враження... усамітнення, хоча довкола юрмилося багато людей.
Приміщення явно було спроєктоване спеціально для того, щоб улаштовувати в ньому світські заходи. Посередині був танцювальний майданчик, освітлений яскравіше, ніж решта зали. Довкола нього на підвищенні двома ярусами розміщувалися столики: перший ярус — на висоті кількох футів, другий — далі й приблизно вдвічі вище.
Слуга підвів її до столика скраю зовнішнього яруса. Вен сіла, а Сейзед зайняв своє звичне місце поруч, і вони стали чекати на замовлені страви.
— Як саме я маю дістати інформацію, яка потрібна Келсьє? — запитала вона, обводячи поглядом темну залу.
Різнобарвне світло від вітражів падало чудернацькими візерунками на столики й на людей. Це створювало дивовижну атмосферу, але заважало роздивитися обличчя. Цікаво, чи є десь серед гостей Еленд?
— Сьогодні вас запросять до танцю кілька чоловіків, — сказав Сейзед. — Прийміть їхнє запрошення — це дасть вам привід пізніше знайти їх і підійти до їхньої компанії. Вам не потрібно брати участь у розмовах — лише слухати. На наступних балах котрийсь молодий дворянин, можливо, запросить вас приєднатися до нього, і таким чином ви дістанете змогу сидіти за його столиком і слухати всі його бесіди.
— Ти хочеш сказати, що мені доведеться сидіти весь час із одним чоловіком?
Сейзед кивнув.
— У цьому немає нічого незвичного. Танцювати того вечора треба буде теж тільки з ним.
Вен насупилася, але вирішила не розвивати далі цієї теми, а натомість знову взялася розглядати залу. «Його, мабуть, немає тут, адже він казав, що уникає балів, коли може. Навіть якщо він тут, то сидить собі десь сам. Ти не...»