Вен часто замислювалася над такими питаннями, але не ділилася своїми сумнівами з іншими ватажанами. Усі вони здавалися цілковито відданими плану Келсьє, а деякі, схоже, навіть поділяли його мрії. Але Вен вагалася. Рін навчив її скептично ставитися до оптимістичних настроїв.
А цей план був саме тим, щодо якого були всі підстави вагатися.
Утім, уже минув той час, коли Вен не розуміла своїх вчинків. Тепер вона знала, чому лишилася. Вона лишилася не через план, вона лишилася через людей. Їй подобався Келсьє. Їй подобалися Доксон, Бриз і Гем. Їй подобалися навіть той дивакуватий хлопчина, Страшко, та його буркотливий дядько. Ця ватага не була схожа на жодну, в якій їй досі доводилося працювати.
«Хіба це достатня причина дозволити себе вбити?» — запитав Рінів голос.
Вен замислилася. Останнім часом вона дедалі рідше чула його нашепти, але остаточно вони не зникли. Позбутися Рінової науки, яку брат втовкмачував їй у голову протягом шістнадцяти років її життя, було нелегко.
За кілька хвилин на балкон прийшов Марш. Він поглянув на неї своїми суворими очима й сказав:
— Келсьє хоче, щоб я навчив тебе користуватися бронзою, тож почнімо.
Дівчина мовчки кивнула.
Марш дивився на неї, очевидно, чекаючи на багатослівнішу відповідь, але Вен нічого не сказала. «Не тільки ти можеш бути скупий на слова, друже».
— Гаразд, — мовив Марш, сідаючи біля неї і кладучи руку на перила. Голос його звучав уже не так роздратовано. — Келсьє каже, що ти мало часу приділяла внутрішнім ментальним здібностям. Це так?
Вен знову кивнула.
— Підозрюю, багато повноцінних з-імли-народжених легковажать цими силами, — вів далі Марш. — І припускаються помилки. Нехай бронза й мідь не такі ефектні, як інші метали, але в руках того, хто опанував їх, вони можуть стати потужною зброєю. Могутність інквізиторів ґрунтується на використанні бронзи, а імлисті в підпіллі виживають завдяки міді. Із них двох бронза значно складніша. Я можу навчити тебе правильно користуватися нею — якщо ти застосовуватимеш на практиці те, що я тобі покажу, це дасть тобі перевагу, якою нехтує багато з-імли-народжених.
— Але ж усі з-імли-народжені палять мідь, — заперечила Вен. — Якийсь сенс учити бронзу, якщо твій противник невразливий до неї?
— Бачу, ти вже міркуєш, як вони, — відказав Марш. — Не всі довкола — з-імли-народжені, дівчино. Коли вже на те пішло, їх дуже-дуже мало. І попри те, що думають такі, як ти, звичайні імлисті теж здатні вбивати. Коли ти знаєш, що тебе атакує громило, а не монетостріл, це знання цілком може врятувати тобі життя.
— Ну гаразд, — погодилася Вен.
— Бронза також допоможе тобі розпізнати з-імли-народженого, — мовив далі Марш. — Якщо ти бачиш, що хтось використовує алломантію, поруч немає димника, а ти не відчуваєш алломантичних імпульсів, то очевидно, що ти маєш справу з повноцінним з-імли-народженим. Або з інквізитором. У будь-якому разі тобі слід утікати.
Вен мовчки кивнула, відчуваючи, як злегка ниє рана в боку.
— Спалювання бронзи має кілька значних переваг проти того, щоб постійно ховатися в міднохмарі. Авжеж, спалюючи мідь, ти приховуєш себе від інших алломантів, але в певному розумінні ти себе осліплюєш. Мідь робить тебе невразливою до впливу на твої емоції.
— То це ж добре.
Марш глянув на неї, злегка схиливши голову набік.
— Справді? А скажи-но, що дає більшу перевагу? Бути невразливою до дії гамівника й не підозрювати про неї? Чи знати — завдяки бронзі, — яку саме емоцію він прагне притлумити?
— Хіба про таке можна дізнатися?
Марш кивнув.
— Якщо старанно вправлятимешся, то навчишся розпізнавати найменші зміни в тому, як спалює метали твій противник. Ти зможеш точно визначити, на яке саме почуття хоче вплинути гамівник чи підбурювач. Також матимеш змогу бачити, коли хтось розвогнюватиме метал. А якщо майстерно оволодієш бронзою, то, можливо, будеш здатна розуміти, коли запас металів у твого противника вичерпуватиметься.
Вен зважила його слова.
— Схоже, ти починаєш розуміти переваги, — сказав Марш. — Добре. Тепер підпали бронзу.
Вен послухалася й одразу відчула в повітрі дві ритмічні пульсації. Безгучні хвилі накочувалися на неї, немовби далеке биття різних барабанів. Вони були змішані й поплутані.
— Що ти відчуваєш? — запитав Марш.
— Думаю... горять два різні метали. Один імпульс іде від Келсьє знизу, а другий — від тебе.