— Але ж йому все повернеться... — почала Вен.
— Не повернеться, якщо я візьму зараз те, що можу, а потім утечу, — усміхаючись, урвав її Кеймон. — Я переконаю зобов’язувачів виплатити мені завдаток, буцімто щоб підготувати човни до подорожі, а тоді зникну, і нехай Терон сам має справу з розлюченим Міністерством, коли воно зрозуміє, що його обшахрували.
Вен відступила, дещо приголомшена. Така афера, як ця, мала коштувати Теронові не одну тисячу скринців. Якщо тепер усе зірветься, йому кінець. Він навіть не матиме часу на помсту, бо доведеться рятуватися від Міністерства. Кеймон заробить швидкі гроші та спекається одного з найсильніших суперників.
«Терон утнув дурницю, коли взяв Кеймона спільником», — подумала Вен. А втім, він запропонував йому велику частку: мабуть, гадав, що жадібність стримає Кеймона від зради доти, доки Терон сам його не обшахрує. Проте Кеймон діяв швидше, ніж будь-хто, зокрема й Вен, очікували від нього. Хіба міг Терон припустити, що його спільник вирішить зруйнувати їхню роботу замість того, щоб зачекати й урвати весь куш, пограбувавши човни з послушниками?
Шлунок Вен стиснувся. «Це лише ще одна зрада, — з болем подумала вона. — Чому це досі мене хвилює? Усі зраджують усіх. Так улаштоване життя».
Їй хотілося знайти якийсь куток, тісний і відлюдний, і забитися до нього. Лишитися на самоті.
«Усі тебе зрадять. Усі».
Але втекти було нікуди. Урешті зайшов зобов’язувач нижчого рангу й викликав лорда Жедю. Вен пішла за Кеймоном, і їх провели до приймальні.
Чоловік, що сидів за столом, не був преланом Лером.
Кеймон став у дверях. Кімната була опоряджена скромно: лише письмовий стіл і простий сірий килим на підлозі. Кам’яні стіни були голі, а єдине вікно — завширшки з долоню. Зобов’язувач, що чекав на них, мав довкола очей одні з найвигадливіших тату, які Вен тільки бачила. Вона не була певна, про який ранг свідчили ці химерні лінії, що тяглися аж до вух і через усе чоло.
— Лорде Жедю, — промовив дивний зобов’язувач.
Як і Лер, він був одягнений у сіре вбрання, однак сильно відрізнявся від тих суворих чиновників, з якими раніше Кеймонові доводилося мати справу. Цей чоловік був стрункий і жилавий, а чисто виголена трикутної форми голова надавала йому заледве не хижого вигляду.
— Я гадав, що мав би зустрітися з преланом Лером, — промовив Кеймон, не проходячи до кімнати.
— У прелана Лера з’явилися інші справи. Я великий прелан Ар’єв, голова ради, що розглядала вашу пропозицію. Маєте рідкісну нагоду звернутися до мене напрямки. Зазвичай я не вислуховую відвідувачів особисто, однак Лерова відсутність змусила мене взяти на себе частину його обов’язків.
Вен напружилася. Щось підказувало їй: «Треба вшиватися. І то негайно».
Кеймон довго стояв на місці. Видно було, як він обмірковує, що робити. Забратися звідси? Чи все ж ризикнути заради більшої здобичі? Вен байдуже було на здобич, вона лише хотіла жити. Але Кеймон не став би ватажком злодійської банди, якби час від часу не ставив на кін усе. Він поволі пройшов до кімнати й сторожко сів навпроти зобов’язувача.
— Отже, великий прелане Ар’єв, — обережно почав Кеймон. — Оскільки мене викликали на ще одну зустріч, я припускаю, що рада досі розглядає мою пропозицію?
— Атож, розглядаємо, — відказав зобов’язувач. — Хоча мушу визнати, деякі члени ради побоюються вести справи з родиною, що так близько підійшла до фінансової катастрофи. Зазвичай Міністерство воліє не ризикувати з контрактами.
— Розумію.
— Але, — додав Ар’єв, — є інші, які схильні скористатися вигодами вашої пропозиції.
— І до якої з цих груп належите ви, ваша милосте?
— Я поки ще не визначився, — зобов’язувач подався вперед. — Саме тому я й сказав, що вам випала рідкісна нагода. Переконайте мене, лорде Жедю, — і ви матимете ваш контракт.
— Предан Лер, гадаю, виклав основні деталі моєї пропозиції, — сказав Кеймон.
— Авжеж, але я хотів би почути ці аргументи з ваших вуст. Будьте такі ласкаві.
Вен насупилася. Вона лишилася стояти біля дверей, досі майже переконана, що їй слід утікати.
— Отже? — поквапив Ар’єв.
— Нам потрібен цей контракт, ваша милосте, — сказав Кеймон. — Без нього наші човни не зможуть більше ходити каналошляхами. Ця угода дала б нам такий потрібний період стабільності — ми дістали б змогу підтримувати наші судна на плаву, поки не знайдемо нових контрактів.
Ар’єв якусь хвилю пильно вивчав Кеймона.
— Я певен, ви здатні на більше, лорде Жедю. Лер сказав, що ви були дуже переконливі. Доведіть мені, що ви заслуговуєте на нашу підтримку.