Урешті він звернувся до вартового з шевроном на плечі:
— Кому ти дозволиш вийти з печер, солдате?
— Лише тому, в кого буде лист із печаткою командувача Геммонда, сер!
— Жодних винятків? — запитав Келсьє.
— Жодних, сер!
— А якби я захотів вийти просто зараз?
Солдат завагався.
— Е-е...
— Ти мав би зупинити навіть мене! — сказав Келсьє. — Винятків нема ні для кого, солдате. Ні для мене, ні для твого товариша, ні для твого командира — ні для кого. Хто не має печатки — звідси не вийде!
— Так, сер!
— Молодець, — похвалив Келсьє. — Якщо всі твої солдати, командувачу, так само добре знають своє діло, то Пан Всевладар має всі підстави непокоїтися.
Солдати надулися з гордості.
— Ну, вартуйте, хлопці, — сказав Келсьє, махнув Гемові, і вони покинули печеру.
— Ти добре вчинив, — тихо промовив Гем. — Вони багато тижнів нетерпляче чекали на твій приїзд.
Келсьє стенув плечима.
— Я лише хотів пересвідчитися, що вони охороняють вихід як слід. Тепер у тебе більше людей, і я хотів би, щоб ти поставив варту біля кожного тунеля, що веде до цих печер з виходами.
— Гаразд, але, мені здається, це трохи занадто.
— Зроби мені таку ласку, — попросив Келсьє. — Один-єдиний утікач або незадоволений чимось солдат може виказати нас усіх Панові Всевладарю. Це добре, що ти впевнений у можливості обороняти це місце, але якщо вас візьмуть в облогу, армія опиниться в пастці й нам від неї не буде жодної користі.
— Твоя правда, — погодився Гем. — Хочеш подивитися на третій вихід?
— Якщо можна, — відповів ватажок.
Гем кивнув і повів його іншим тунелем.
— О, іще одне, — мовив Келсьє по якомусь часі. — Збери чоловік сто — тих, кому довіряєш, — і нехай вони трохи потопчуться по лісі. Якщо хтось стане нас шукати, ми ніяк не зможемо приховати те, що тут проходило багато людей. Але можна заплутати сліди так, щоб вони нікуди не вели.
— Добра думка.
— У мене їх повно, — усміхнувся Келсьє, коли вони саме підійшли до чергової печери, значно більшої за попередні дві.
Це виявилася тренувальна зала, і виходу нагору тут не було. Озброєні мечами й палицями солдати тренувалися по двоє під пильним наглядом інструкторів у військових одностроях. Це була Доксонова ідея — одягнути командирів у однострої. Умундирувати всю армію вони не мали змоги: це було б занадто дорого, та й закупівля такої кількості військової форми викликала б підозри. Але, можливо, хоча б вигляд їхніх командирів у одностроях дасть цим людям почуття спільності.
Гем спинився перед входом до печери. Він поглянув на солдатів і промовив стиха:
— Нам треба якось поговорити про це, Келе. Ці люди починають почувати себе солдатами, але... вони все одно лишаються скаа. Вони все своє життя працювали в полях або на фабриках. Я не знаю, як вони поведуть себе у справжній битві.
— Якщо ми все зробимо правильно, їм не доведеться багато воювати, — відказав Келсьє. — Провалля охороняє лише кілька сотень солдатів: Пан Всевладар не може тримати там багато війська, щоб не показати, яке важливе для нього це місце. Тисяча повстанців легко захоплять Провалля, а потім відступлять, щойно надійдуть гарнізонні війська з Лютаделя. Решті дев’ятьом тисячам, можливо, доведеться зітнутися зі збройними загонами Великих домів і палацовою гвардією, але наші люди матимуть кількісну перевагу.
Гем кивнув, але в очах його лишалося вагання.
— Що? — запитав ватажок, прихиляючись до гладкої кристалічної стіни біля виходу з тунеля.
— А потім, коли ми їх залишимо, Келе? Щойно добудемо атій, ми передамо місто і армію — Єденові. Що тоді?
— Це залежить від Єдена, — відказав Келсьє.
— Їх усіх повбивають, — тихо промовив Гем. — Десять тисяч солдатів не можуть утримувати Лютадель проти всієї Останньої імперії.
— Я маю намір дати їм більше шансів, ніж ти гадаєш, Геме, — відповів Келсьє. — Якщо нам вдасться нацькувати дворян одне на одного і дестабілізувати владу...
— Може, й так, — із сумнівом мовив товариш.
— Ти ж погодився на план, Геме, — сказав Келсьє. — Саме такими були наші наміри від самого початку. Зібрати армію і передати її Єденові.
— Знаю, — відповів Гем, зітхаючи й теж притуляючись до стіни. — Мабуть... тепер, коли я командую ними, усе інакше. Може, я просто не підходжу для такого. Я охоронець, а не воєначальник.