П’ятий учасник бесіди пирхнув.
— Це ти, Еленде, наступник могутнього дому, але решта з нас не мають такої ваги. Телден і Жастес, найпевніше, ніколи не стануть головами своїх домів, а Кеву — не візьми за образу, друже, — аж ніяк не такий впливовий. Ми не можемо змінити світ.
— Ми можемо змінити те, як поводяться наші родини, — заперечив Еленд. — Якщо дворянські доми перестануть гризтися через дурниці, ми зможемо здобути справжній вплив, а не танцювати під дудку Пана Всевладаря.
— Так, щороку дворянство слабшає, — погодився Жастес. — Наші скаа належать імператорові, землі — також. Його зобов’язувачі визначають, із ким нам одружуватися і в що нам вірити. Навіть наші каналошляхи — формально його власність. Міністерські вбивці усувають тих, хто висловлюється занадто відверто й тих, хто занадто успішний. Так жити не можна.
— Авжеж, тут я з тобою згоден, — мовив Телден. — Елендове розпатякування про класову нерівність видається мені дурницею, але я розумію важливість того, щоб виступити проти Пана Всевладаря єдиним фронтом.
— Ото ж бо й воно! — вигукнув Еленд. — Саме це ми маємо...
— Вен! — пролунав тихий голос.
Дівчина з ляку аж підстрибнула й мало не впала з підвіконня. Відтак стривожено роззирнулася.
— Над тобою, — прошепотів голос.
Вона звела погляд. На іншому підвіконні над нею сидів Келсьє. Він усміхнувся, підморгнув і порухом голови вказав униз, на мур із переходом.
Вен озирнулася на вікно, за яким був Еленд, а Келсьє тим часом пролетів повз неї крізь імлу. Нарешті вона відштовхнулася й зіскочила з підвіконня за ним, використовуючи кинуту раніше монету, щоб сповільнити падіння.
— Ти повернувся! — опустившись додолу, радісно вигукнула вона.
— Ага, сьогодні по обіді.
— А що ти робиш тут?
— Перевіряю, як справи в нашого друга Еленда, — відказав Келсьє. — Схоже, від минулого разу небагато змінилося.
— Від минулого разу?
Келсьє кивнув.
— Після того як ти розповіла про цей невеличкий гурток, я час від часу шпигував за ними. Не варто було турбуватися: вони не становлять загрози. Це лише купка дворянчиків, які зустрічаються, щоб пофілософствувати за келихом винця.
— Але ж вони хочуть скинути Пана Всевладаря!
— Навряд чи, — пирхнув Келсьє. — Вони роблять те саме, що й решта дворян, — укладають союзи. Немає нічого незвичного в тому, що молоді лорди починають вибудовувати коаліції ще до того, як дістануть владу.
— Ні, це інакше, — заперечила Вен.
— Он як? — здивовано запитав ватажок. — То ти вже така досвідчена дворянка, що можеш це визначити?
Дівчина зніяковіла, але Келсьє розсміявся й по-дружньому обійняв її за плечі.
— Не хвилюйся ти так. Як на дворян, вони видаються цілком непоганими хлопаками. Обіцяю не вбивати нікого з них, гаразд?
Вен кивнула.
— Можливо, ми навіть матимемо з них якусь користь — вони справді видаються відкритішими до нових ідей, ніж решта. Я просто не хочу, щоб ти розчарувалася, Вен. Вони все одно лишаються дворянами. Можливо, вони нічого з цим не можуть удіяти, але це не змінює їхньої природи.
«Він говорить, точнісінько як Доксон, — подумала Вен. — Келсьє очікує від Еленда найгіршого». Але чи могла вона сподіватися на щось інше? Коли ведеш таку війну, як Келсьє і Доксон, мабуть, найефективніше — і найкраще для психіки — вважати, що всі твої вороги — суцільне зло.
— А що це сталося з твоїм макіяжем? — запитав ватажок.
— Я не хочу про це говорити, — відказала Вен, подумки вертаючись до розмови з Елендом.
«І навіщо було плакати? Яка ж я ідіотка! Та ще й так ні сіло ні впало запитала його, чи він спав зі скаа».
Келсьє стенув плечима.
— Що ж, гаразд. Ходімо тоді: сумніваюся, що юний Венчер та його товариші будуть обговорювати щось цікаве.
Дівчина, вагаючись, глянула на нього.
— Я вже тричі підслуховував їх, Вен, — сказав Келсьє. — Якщо хочеш, можу коротко переказати тобі всі їхні розмови.
— Добре, — зітхнула вона. — Але я домовилася зустрітися з Сейзедом на балі.
— Ну, тоді лети до нього, — відказав Келсьє. — Обіцяю не казати йому, що ти використовувала алломантію.
— Він мені дозволив, — захищаючись, відказала дівчина.
— Справді?
— Так.
— Що ж, вибачай тоді, — мовив Келсьє. — Перш ніж підеш із балу, попроси Сейза, щоб він приніс тобі плащ: твоя сукня спереду вся в попелі. Зустрінемося в столярні — нехай карета вас там висадить, а сама поїде далі, щоб не виникло підозр.