Вен охоче закивала.
— Солдати зазвичай дозволяють мені тренуватися з ними, — сказав Гем. — Ти можеш поспостерігати, як я битимуся, — запали бронзу і помічай, коли я користуватимусь алломантією. Найперше і найважливіше, що ти повинна знати про п’ютер, — це коли його застосовувати. Я помітив, що недосвідчені алломанти схильні постійно підтримувати горіння п’ютеру на максимумі. Гадають: що дужчими вони є, то краще. Однак не завжди треба в кожен удар вкладати всю свою силу. Сила — це важлива складова бійки, але не єдина. Якщо ти весь час битимеш щозмоги, то швидше втомишся і виявиш противнику межі своїх можливостей. Розумний боєць б’є найсильніше наприкінці, коли противник утомлений. А в разі тривалої сутички — як-от війна, — найрозумніший той солдат, який проживе найдовше. А це той, хто вміє розрахувати свої сили.
— Авжеж, — погодилася Вен. — Але коли застосовуєш алломантію, утомлюєшся повільніше, хіба ні?
— Так, — відказав Гем. — Взагалі-то, громило з достатнім запасом п’ютеру може успішно битися не одну годину. Але таке надуживання п’ютеру потребує досвіду. Урешті-решт запас металу вичерпається, і тоді втома може тебе вбити. У будь-якому разі, зазвичай найкращою тактикою буде варіювати інтенсивність горіння. Якщо вдариш із більшою силою, ніж потрібно, можеш втратити рівновагу. Крім того, мені траплялися громили, які так покладалися на п’ютер, що нехтували тренуваннями. А п’ютер лише посилює твої фізичні здібності, але не додає тобі вміння. Якщо ти не знаєш, як користуватися зброєю або не тренувалася й не вмієш швидко думати в бою — ти програєш, хоч якою б сильною була. Мені доводиться бути особливо обережним із гарнізонцями, щоб вони не довідалися, що я алломант. Ти будеш здивована, коли побачиш, як часто це має значення. Поспостерігай, як я користуватимуся п’ютером. Я не розвогнюватиму його лише для того, щоб стати дужчим. Але якщо заточуся, я підпалю його, щоб відновити рівновагу. Коли ухилятимусь від удару, п’ютер дасть змогу рухатися трохи швидше. Є десятки різних штучок і вивертів, які можуть допомогти в бою, якщо знаєш, коли скористатися ними.
— Зрозуміло.
— Гаразд тоді, — мовив Гем. — Ходімо до них. Я скажу гарнізонцям, що ти моя родичка. Вигляд ти маєш такий юний, що вони не звернуть на тебе жодної уваги. Подивишся, як я битимуся, а потім поговоримо.
Вен кивнула, і вони підійшли до брами. Гем махнув рукою вартовому.
— Здоров був, Бевідоне! У мене сьогодні вихідний. Сертес тут?
— Він тут, Геме, — відказав Бевідон. — Але я не впевнений, чи сьогодні підхожий день для тренування.
Гем здивовано звів брови.
— А що сталося?
Бевідон перезирнувся з іншим солдатом.
— Сходи по капітана, — наказав він йому.
За кілька хвилин із бічної будівлі вийшов ще один солдат із заклопотаним обличчям і приязно замахав рукою, побачивши Гема. На його однострої було кілька додаткових кольорових стрічок, а на плечі видніли кілька позолочених шматочків металу.
— Геме, — промовив він, виходячи з воріт.
— Сертесе, — усміхнувся Гем і потиснув руку солдатові. — То ти вже капітан?
— Ага, ось уже місяць, — відказав той і поглянув на Вен.
— Це моя племінниця, — пояснив Гем. — Славне дівча.
Сертес кивнув.
— Можна поговорити з тобою наодинці, Геме?
Громило стенув плечима й дозволив відвести себе трохи осторонь, за ворота. Алломантія дала Вен змогу почути, про що вони говорять. «Як я взагалі раніше обходилася без олова?»
— Слухай-но, Геме, — сказав Сертес. — Якийсь час ти не зможеш тут тренуватися. Гарнізон буде... зайнятий.
— Зайнятий? Чим?
— Я не можу тобі сказати. Але... нам не завадив би зараз такий солдат, як ти.
— Буде битва?
— Ага.
— Мабуть, щось серйозне, якщо потрібен увесь гарнізон.
Сертес якусь хвилю мовчав, а тоді знову заговорив — так тихо, що Вен довелося напружити слух, щоб розчути.
— Повстання скаа, — прошепотів капітан, — просто тут, у Центральній домінії. Щойно прийшла звістка. Невідь-звідки з’явилася армія повстанців і напала на гарнізон Голстепа на півночі.
Вен ураз похолола.
— Що?! — вигукнув Гем.
— Мабуть, вийшли з тамтешніх печер, — сказав Сертес. — Голстеп начебто тримається, але, Геме, у них там лише тисяча чоловік. Їм украй потрібне підкріплення, а колоси вчасно не встигнуть. Гарнізон Валтру надіслав п’ять тисяч війська, але ми не лишимо їх без підмоги. Як видається, повстанців велика сила, і Пан Всевладар дав нам дозвіл виступати.