Кандра простягнув її невеличкий капшук.
— Він попросив передати тобі це.
Він опустив капшучок їй на долоню й попрямував до виходу. Ватажани розступилися, пропускаючи його.
Бриз перший рушив до столу, але Гем і Доксон обігнали його. Вен поглянула на капшук. Вона... боялася зазирнути всередину і зрештою поквапилася за друзями.
Аркуш виявився мапою міста, очевидно скопійованою з Маршевої. Угорі було дописано кілька абзаців:
«Друзі, у вас багато роботи, і вам треба зробити її швидко. Організуйте роздачу зброї з цього складу і ще з двох таких самих у інших кварталах. У прибудові ви знайдете коней, з ними ви впораєтеся швидше.
Щойно роздасте зброю, треба захопити міську браму й підкорити залишки гарнізону. Бризе, це завдання для твоєї групи. Спершу нейтралізуйте гарнізон, щоб потім зайняти браму без бою.
У Лютаделі лишилося чотири Великих доми, які ще мають велику військову потугу. Я позначив їх на мапі. Геме, їх візьме на себе твоя група. У місті не повинно бути інших збройних сил, окрім наших.
Доксоне, лишайся в тилу, коли почнуться перші сутички. Щойно піде поголос, до складів приходитиме дедалі більше скаа. Загони Бриза й Гема складатимуться з тих солдатів, яких ми підготували, і тих скаа, які, сподіваюся, збираються зараз на вулицях. Тобі треба подбати, щоб простолюд отримав зброю, і тоді Кривоніг поведе їх в атаку на палац.
«Гамівні» станції на цю мить уже мають бути знищені. Рену віддав відповідний наказ, перш ніж прийти на зустріч із вами. Якщо матимете час, надішліть кількох Гемових громил пересвідчитися. Бризе, твої гамівники потрібні будуть серед скаа, щоб вселяти в них мужність.
Що ж, гадаю, це все. Було весело, чи не так? Коли пригадуватимете мене, прошу вас, не забувайте про це. Не забувайте всміхатися. А тепер покваптеся.
І будьте мудрими у своїх вчинках».
Мапа міста була поділена на секції, кожна з яких була підписана іменем того чи того ватажанина. Вен зауважила, що ні її, ні Сейзедового імені не було.
— Піду до тих, що зібралися перед нашим будинком, — пробурчав Кривоніг. — Приведу їх сюди, нехай беруть зброю.
Він пошкутильгав до виходу.
— Кривоногу! — обертаючись, озвав його Гем. — Не ображайся, але... чому Келсьє призначив тебе також військовим ватажком? Ти вмієш воювати?
Кривоніг зневажливо пирхнув, а тоді задер холошу й показав довгий звивистий шрам, що тягнувся від литки аж до стегна і, вочевидь, був причиною його кульгавості.
— А як ти гадаєш, де я дістав собі оце? — сказав він і рушив далі.
Вражений Гем обернувся до решти.
— Не можу повірити, що це все відбувається насправді.
Бриз похитав головою.
— А я гадав, що знаюся на тому, як маніпулювати людьми. Це... це дивовижно. Економіка на межі краху, дворяни, які лишаться, невдовзі відкрито воюватимуть між собою в домініях. Кел показав, як убивати інквізиторів — треба їх виснажити й відрубати голову. Що ж до Пана Всевладаря...
Погляди всіх звернулися до Вен. Вона поглянула на капшук у руці й розв’язала його. Звідти їй на долоню випав ще менший мішечок, очевидно, з атієвими намистинами і невеличка пластинка металу, загорнута в клаптик паперу. Одинадцятий метал.
Вен розгорнула папірець. На ньому було написано:
«Вен, спершу я хотів дати тобі завдання повбивати всіх значних дворян, які ще лишилися в місті, але ти переконала мене, що, можливо, варто зберегти їм життя.
Я так і не з’ясував, як мав би працювати цей триклятущий метал. Спалювати його безпечно — він тебе не вб’є, — але й користі
від нього, схоже, жодної. Якщо ти читаєш це, отже під час зустрічі з Паном Всевладарем мені так і не вдалося збагнути, як його використовувати. Не думаю, що це має значення. Людям потрібно було щось, у що вони могли б вірити, і лише так я міг їм це дати.
Будь ласка, не сердься на мене за те, що покинув тебе. Я прожив довше, ніж мав би, адже повинен був померти три роки тому, замість Мари. Тому я давно був готовий до цього.
Ти потрібна іншим ватажанам. Тепер ти їхня єдина з-імли-народжена — тобі доведеться захищати їх у найближчому майбутньому. Дворяни неодмінно надсилатимуть убивць до керівників нашої новоствореної держави.
Прощавай. Я розповім Марі про тебе. Вона завжди хотіла доньку».
— Що там написано, Вен? — запитав Гем.
— Що... що він так і не дізнався, як працює Одинадцятий метал. Кел шкодує... він не знав напевне, як перемогти Пана Всевладаря.