Марш насупився.
— Я не розумію, Сейзеде.
— Перепрошую, — мовив террісієць. — Мабуть, у цьому важко розібратися без основ теорії алломантії і ферухімії. Я спробую пояснити зрозуміліше. Яка головна різниця між цими двома вміннями?
— Алломант черпає силу з металів, а Ферухімік — з власного тіла, — відказав Марш.
— Саме так, — підтвердив Сейзед. — Пан Всевладар, як я гадаю, поєднав ці дві здатності. Він скористався здатністю змінити свій вік, доступною тільки ферухімікам, але енергію, якою живився, брав із алломантії. Підпаливши власне ферухімічне металосховище, він по суті створив собі новий алломантичний метал, який омолоджував його під час спалювання. Якщо моя здогадка правильна, Пан Всевладар мав необмежений запас молодості, адже більшість енергії він черпав не з власного тіла, а з металу. Йому треба було тільки іноді на короткий час зістарювати себе, щоб створювати ферухімічний запас, який він потім спалював, щоб лишатися молодим.
— У такому разі, — сказав Марш, — підпаливши цей запас, Пан Всевладар мав би стати значно молодшим, чи не так?
— Як мені видається, цей надмір молодості він зберігав у іншому ферухімічному металосховищі, — пояснив Сейзед. — Бачте, алломантія дуже показна — вона виявляє себе вибухами й спалахами сили. Панові Всевладарю ні до чого була вся та молодість одразу, тож він накопичив її в іншому шматку металу, з якого повільно забирав її, постійно лишаючись молодим.
— Ти маєш на увазі ті браслети?
— Так, пане Марше. Утім, ферухімія має спадну віддачу — наприклад, щоб стати сильнішим за звичайну людину вчетверо, потрібно непропорційно більше енергії, ніж для того, щоб стати сильнішим удвічі. У випадку Пана Всевладаря це означає, що йому доводилося витрачати дедалі більше молодості, щоб не старіти. А коли панна Вен висмикнула його браслети, він зістарів неймовірно швидко, бо його тіло намагалося повернутися до того стану, у якому б мало перебувати.
Вен сиділа, насолоджуючись прохолодним вечірнім вітерцем, і дивилася на замок Венчерів. Будівля була яскраво освітлена. Не минуло ще й доби, а Еленд уже зустрічався з очільниками скаа і дворянства, щоб напрацювати кодекс законів для нової держави.
Дівчина мовчала, торкаючись пальцями сережки, яку знайшла була в тронній залі й знову вставила в розірване вухо, коли те трохи загоїлося. Вона не була певна, чому так чіпляється за цю дрібничку. Може, тому, що вона пов’язувала її з Ріном і матір’ю, яка намагалася її вбити. А може, бо сережка нагадувала Вен про те, що вона зробила, хоча начебто не була здатна на таке.
їй ще багато чого треба було дізнатися про алломантію. Протягом тисячоліття дворяни сліпо вірили тому, що казали їм Пан Всевладар та інквізитори. Хтозна, які таємниці вони приховували, які метали затаювали...
— Отже... безсмертя Пана Всевладаря — це лише трюк? — нарешті промовила вона. — Насправді він не був богом, чи не так? Йому просто пощастило. Кожен, хто володіє одночасно алломантією і ферухімією, міг би зробити те саме.
— Схоже на те, панно, — відповів Сейзед. — Мабуть, саме тому він так боявся хранителів. Він переслідував і вбивав ферухіміків, адже знав, що це вміння, як і алломантія, спадкове. Якби кров террісійців змішалася з кров’ю дворян, могла народитися дитина, здатна кинути йому виклик.
— Звідси й розплідна програма, — мовив Марш.
Сейзед кивнув.
— Він хотів бути цілковито певним, що террісійці не матимуть змоги паруватися з іншими людьми й не передадуть своїм нащадкам сплячі ферухімічні здібності.
Марш вражено похитав головою.
— Це ж його власний народ! Він заподіяв йому стільки лиха тільки для того, щоб лишатися при владі!
— Але якщо сила Пана Всевладаря походить від поєднання ферухімії та алломантії, що тоді сталося біля Джерела Вознесіння? — насупивши чоло, запитала Вен. — Що то була за сила, яку мав знайти той чоловік, що написав щоденника?
— Я не знаю, панно, — тихо відказав Сейзед.
— Твоє пояснення не відповідає на всі запитання, — мовила Вен, хитаючи головою. Вона нічого не сказала про свої незвичайні здібності, але розповіла їм про те, що Пан Всевладар виробляв у тронній залі. — Він був такий могутній, Сейзеде! Я відчувала його алломантичну силу. Він був здатен «штовхати» метали в моєму тілі! Нехай він підсилив свою ферухімію, спалюючи власні металосховища, але як він досягнув такої могутності в алломантії?