Вен зацікавлено глянула на нього, а Бриз усміхнувся.
— Скарбниця Пана Всевладаря, — сказав Келсьє. — Наразі план полягає в тому, що ми забезпечимо Єдена армією і можливістю захопити місто. Коли він захопить палац, то заволодіє скарбницею і використає гроші, щоб зміцнити владу. Але найцінніше, що є в тій скарбниці, — це...
— Атій Пана Всевладаря, — докінчив Бриз.
— Так, — підтвердив Келсьє. — За угодою з Єденом, ми отримаємо половину всіх запасів атію, які знайдемо в палаці. Байдуже, якими великими вони будуть.
Атій. Вен чула про цей метал, але ніколи його не бачила. Він був неймовірно рідкісний, і використовували його начебто тільки дворяни.
Гем усміхався.
— Ну що ж, — поволі промовив він, — ця здобич достатньо велика, щоб спокусити.
— Запаси атію мають бути величезні, — вів далі Келсьє. — Пан Всевладар продає атій дворянам крихітними порціями, правлячи за них шалені гроші. Він мусить тримати великий резерв, щоб забезпечити собі контроль над ринком і мати достатньо запасів на випадок якихось негараздів.
— Слушно... — пробурмотів Бриз. — Але чи ти впевнений, що хочеш спробувати щось таке невдовзі після того... після того, що сталося, коли ми намагалися пробратися в палац минулого разу?
— Цього разу ми зробимо все інакше, — відказав Келсьє. — Панове, я говоритиму з вами відверто. Це буде нелегке завдання, але план може спрацювати. Він нескладний. Ми знайдемо спосіб знешкодити лютадельський гарнізон — і таким чином лишимо місто без охоронців порядку, а тоді вкинемо його в хаос.
— Є кілька варіантів, як це зробити, — додав Доксон, — але їх ми можемо обговорити пізніше.
Келсьє кивнув.
— Коли в Лютаделі почнеться безлад, Єден вступить у місто зі своєю армією, захопить палац і візьме Пана Всевладаря в полон. Поки Єден контролюватиме місто, ми поцупимо атій, одну половину віддамо йому, а самі зникнемо з другою. Потім уже його справа, як утримати те, що він здобуде.
— Чи не занадто небезпечне завдання для тебе, Єдене? — запитав Гем, позираючи на повстанця.
Той стенув плечима.
— Може, й занадто. Але якщо ми якимось дивом таки захопимо палац, то принаймні зробимо те, чого ще ніколи не вдавалося повстанцям. Моїм людям важить не багатство, і навіть не те, щоб лишитися живими. Нам важить те, щоб здійснити щось велике, щось дивовижне, щось, що дало би скаа надію. Але я не очікую, щоб такі люди, як ви, це зрозуміли.
Келсьє метнув на нього заспокійливий погляд. Єден засопів і відкинувся на спинку стільця. «Цікаво, це вплив алломантії?» — подумала Вен. Вона вже спостерігала за взаєминами між роботодавцем і ватагою, і їй здалося, що радше Келсьє тримає цього Єдена в кишені, аніж навпаки.
Ватажок обернувся до Гема й Бриза.
— Тут ідеться про дещо більше, ніж простий вияв відваги. Якщо нам вдасться викрасти атій, це завдасть відчутного удару по фінансових підвалинах могутності Пана Всевладаря. Він залежить від грошей, які дає атій, — без них він, цілком імовірно, не матиме, чим заплатити своїй армії. Навіть якщо він уникне нашої пастки або якщо ми вирішимо захопити місто, коли його тут не буде, — щоб не мати з ним справи, — Пан Всевладар однаково зазнає фінансового краху. Він не зможе виставити військо, щоб відвоювати місто в Єдена. Якщо все спрацює, у Лютаделі в будь-якому разі пануватиме хаос, а дворянство буде заслабке, щоб дати відсіч повстанським силам. Пан Всевладар буде розгублений, нездатний зібрати значної армії.
— А колоси? — тихо запитав Гем.
Келсьє похитав головою.
— Якщо він напустить цих нелюдів на власну столицю, то руйнування, які вони влаштують, будуть іще небезпечніші за фінансову нестабільність. У такому безладі провінційні дворяни збунтуються й попроголошують себе королями, а війська, щоб упокорити їх, Пан Всевладар не матиме. Єденові повстанці зможуть утримати Лютадель, і ми, друзі мої, станемо дуже-дуже багатими. Кожен матиме все, чого забажає.
— Ти не згадав про Сталеве Міністерство, — різко кинув Кривоніг, що сидів осторонь і про якого вже майже забули. — Інквізитори не дозволять тобі вкинути їхню прекрасну теократію в хаос.
Келсьє обернувся до чоловіка з вузлуватим лицем.
— Нам треба буде знайти спосіб, як дати раду Міністерству, — у мене вже є кілька думок щодо цього. У будь-якому разі нашій ватазі доведеться зіштовхнутися з цією та іншими проблемами й розв’язати їх. Треба якось спекатися лютадельського гарнізону: доки вони патрулюватимуть вулиці, ми нічого не зможемо вдіяти. Треба знайти прийнятний спосіб, як влаштувати у місті хаос, і треба не допустити, щоб зобов’язувачі взяли наш слід. Але якщо спланувати все правильно, можливо, нам вдасться змусити Пана Всевладаря надіслати до міста палацову гвардію — може, навіть інквізиторів, — щоб ті відновили лад. Палац таким чином лишиться без захисту, і Єден дістане чудову нагоду завдати удару. Потім уже не матиме значення, що станеться з Міністерством чи гарнізоном, — у Пана Всевладаря не лишиться грошей, щоб утримувати контроль над своєю імперією.