У лігвищі запала тиша.
— Що ж, гадаю, нам потрібен інший димник, — сказав Доксон.
— Ви просто дозволите йому ось так піти? — запитав Єден. — Він же все знає!
Бриз хихотнув.
— Хіба не ти відповідаєш за моральні принципи в нашому маленькому товаристві?
— Моральні принципи тут ні до чого, — відказав Єден. — Це просто дурість — дозволяти комусь ось так іти. Він за кілька хвилин може привести сюди зобов’язувачів.
Вен кивнула, погоджуючись, але Келсьє похитав головою.
— Я так не працюю, Єдене. Я запросив Кривонога на зустріч, на якій розповів про небезпечний план — план, який хтось може назвати навіть безглуздим. Я не збираюся вбивати цього чоловіка через те, що йому мій задум видався занадто небезпечним. Якщо ти чиниш таке, то дуже швидко ніхто не приходитиме, щоб вислухати твої плани.
— Крім того, — докинув Доксон, — ми не запрошуємо на такі зустрічі людей, яким не довіряємо і які можуть нас зрадити.
«Це неможливо», — насупившись, подумала Вен. Мабуть, він бреше, щоб підтримати моральний дух ватаги: ніхто не міг бути аж таким довірливим. Урешті-решт, хіба та невдача Келсьє кілька років тому, яка закінчилася для нього Гатсінськими проваллями, сталася не через зраду? Либонь, цієї миті за Кривоногом стежать убивці, щоб пересвідчитися, чи той не піде до зобов’язувачів.
— Гаразд, Єдене, — мовив Келсьє, повертаючись до справи. — Бриз і Гем погодилися. План схвалено. Ти не передумав?
— Якщо я скажу, що передумав, ти віддаси повстанські гроші назад? — запитав Єден.
У відповідь лише тихо пирхнув Гем. Єденове обличчя спохмурніло, але він тільки похитав головою.
— Якби в мене був вибір...
— Годі тобі вже скаржитися, — мовив Келсьє. — Ти тепер офіційно належиш до злодійської ватаги, тож ходи сюди й сідай із нами.
Єден на мить завагався, а тоді зітхнув, підійшов і сів разом із Бризом, Гемом і Доксоном. Келсьє досі стояв біля них, а Вен сиділа за сусіднім столиком.
Ватажок обернувся до неї.
— Як щодо тебе, Вен?
Вона витріщилася на нього. «Чому він питає? Хіба не знає, що я у нього в руках. Яка б там їхня робота не була, головне — я хочу навчитися того, що вміє він».
Келсьє терпляче чекав на відповідь.
— Я з вами, — сказала Вен, припускаючи, що саме це він хотів почути.
Схоже, вона вгадала, бо ватажок усміхнувся й порухом голови вказав на останній порожній стілець за столом.
Вен зітхнула, але слухняно підвелася й пересіла до гурту.
— Що це за дитина? — запитав Єден.
— Посередниця, — відказав Бриз.
Келсьє скинув бровою.
— Взагалі-то, Вен — радше новобранка. Кілька місяців тому мій брат виявив, що вона намагається «гамувати» його почуття.
— Отже, гамівниця? — мовив Гем. — Гадаю, ще одна нам не завадить.
— Взагалі-то, — вів далі Келсьє, — схоже, що «збурювати» людські емоції вона теж може.
Бриз аж підскочив.
— Ти серйозно? — запитав Гем.
Келсьє ствердно кивнув.
— Ми з Доксом випробували її кілька годин тому.
Бриз гмикнув.
— А я переконував її, що вона, найпевніше, не побачить іншого з-імли-народженого, крім тебе.
— Другий з-імли-народжений у ватазі... — задоволено протягнув Гем. — Це дещо збільшує наші шанси.
— Що за нісенітниці ви верзете? — пирхнув Єден. — Скаа не можуть бути з-імли-народженими. Я не впевнений, чи вони взагалі існують! Принаймні я не зустрічав жодного.
Бриз здійняв брови, а тоді поклав руку Єденові на плече.
— Тобі не слід так багато говорити, друже, — порадив він. — Коли мовчиш, ти здаєшся не таким дурним.
Єден скинув із себе Бризову руку, а Гем розреготався. Вен сиділа мовчки, розмірковуючи про те, що казав Келсьє. Викрасти запаси атію видавалося принадною ідеєю, але захоплювати місто заради цього? Невже ці люди справді були такі нерозважливі?
Келсьє підсунув стілець для себе й усівся на нього задом наперед, поклавши лікті на спинку.
— Гаразд, — мовив він. — Команду зібрано. Деталі ми сплануємо на наступній зустрічі, але я хочу, щоб ви всі поміркували про цю роботу. У мене є деякі ідеї, але свіжі погляди на наше завдання не завадять. Ми обговоримо, як виманити гарнізон із Лютаделя і як улаштувати тут такий хаос, що Великі доми не зможуть мобілізувати свої сили, щоб зупинити Єденову армію, коли та нападе.
Усі, крім Єдена, кивнули.
— Однак перш ніж закінчити цю розмову, — провадив далі Келсьє, — я хочу вас попередити про ще одну частину мого плану.
— Ще одну? — зі смішком перепитав Бриз. — Тобі мало викрасти багатство Пана Всевладаря і знищити його імперію?