Келсьє розвогнив п’ютер, і підсилені ноги дали змогу відстрибнути далеко назад. На льоту вихопивши з капшука жменю монет, він «штовхнув» їх на противників. Металеві кружальця шугнули, зі свистом розтинаючи повітря, але туманобійники виявилися до цього готові: вони здійняли щити, і монети відскочили від дерева. Тріски полетіли навсібіч, але нападники лишилися неушкодженими.
Келсьє скинув поглядом на решту туманобійників, які заповнювали оранжерею і наступали на нього. Вони не сподівалися перемогти в тривалому бою — їхня тактика полягатиме в тому, щоб накинутися на нього всім одразу й швидко закінчити сутичку або принаймні затримати його, доки не прокинуться й не вступлять у бій алломанти. Келсьє поглянув на сейф.
Він не міг покинути його тут. Треба було закінчувати бій якнайшвидше. Розпаливши п’ютер сильніше, він стрибнув уперед і вдарив кинджалом, намагаючись намацати слабке місце, однак пробитися крізь захист противника не вдалося. Келсьє ледве встиг ухилитися від удару ціпком по голові.
Троє туманобійників зайшли ззаду й відрізали дорогу до відступу на балкон. «Прекрасно», — подумав Келсьє, силкуючись не спускати з ока усіх вісьмох. Ті наступали обережно, діючи вивірено й злагоджено, як єдина команда.
Зціпивши зуби, Келсьє знову розвогнив п’ютер і помітив, що той закінчується. П’ютер вигоряв найшвидше з усіх восьми основних металів.
«Нема часу хвилюватися про це». Туманобійники позаду атакували, і Келсьє відстрибнув убік, «підтягнувшись» до сейфа так, щоб опинитися посередині приміщення. Щойно торкнувшись підлоги, він «відштовхнувся» й вистрибнув у повітря наскоси. Підібгавши ноги, Келсьє перелетів через голови двох нападників і опустився біля вазону з доглянутим декоративним деревцем. Він обернувся, посиливши горіння п’ютеру, і здійняв руку, щоб захиститися від удару, який мав неминуче прийти.
Ціпок зацідив по руці. Передпліччя пройняло болем, але посилена п’ютером кістка витримала. Келсьє викинув уперед другу руку й увігнав кинджал противникові в груди.
Той здивовано поточився назад, вирвавши цим рухом у Келсьє зброю. Другий туманобійник атакував, але з-імли-народжений ухилився й вільною рукою зірвав із пояса капшук із монетами. Нападник приготувався заблокувати другий кинджал, але Келсьє натомість притиснув до його щита капшук.
А тоді «штовхнув» монети.
Туманобійник скрикнув, коли потужний «поштовх» віджбурнув його. Розвогнивши сталь, Келсьє «штовхав» так сильно, що його самого відкинуло назад — саме вчасно, щоб уникнути атаки ще двох нападників. З-імли-народжений та його противник відлетіли один від одного в протилежні боки. Келсьє спиною вдарився об стіну, але «штовхав» далі, спрямовуючи туманобійника — разом зі щитом, капшуком і монетами — до величезного вікна оранжереї.
Скло розлетілося на друзки, у яких замерехтіло світло ліхтарів із кабінету. Розпачливе обличчя туманобійника зникло в довколишній темряві, а імла — безшумна і зловісна — почала заповзати в оранжерею крізь розбиту шибку.
Однак решта шестеро невблаганно наступали, і Келсьє змусив себе забути про біль у руці, ухиляючись від двох замашних ударів. Він крутнувся й відступив за невеличке деревце, але тут на нього наскочив третій туманобійник і вгатив ціпком по боці.
Удар відкинув Келсьє на вазон. Він перечепився й, випустивши кинджал, упав біля дверей до освітленого кабінету. Хапаючи ротом повітря, він перекотився на коліна й схопився за бік. Комусь іншому такий удар переламав би ребра. Навіть у нього буде чималий синець.
Шестеро туманобійників наближалися, розходячись так, щоб оточити його. Хитаючись, Келсьє звівся на ноги, перед очима все пливло від болю й виснаження. Зціпивши зуби, він дістав один з двох запасних флаконів і одним духом проковтнув його вміст, поновлюючи запас п’ютеру. Відтак підпалив олово. Світло мало не засліпило його, біль у боку й руці враз став ще гострішим, але завдяки посиленим відчуттям у голові проясніло.
Шістка туманобійників перейшла до раптової скоординованої атаки.
Келсьє викинув руку в бік, спалюючи залізо й шукаючи якийсь металевий предмет. Найближчим виявилося масивне срібне преспап’є, що лежало на столі в кабінеті. «Притягнувши» його, він обернувся до нападників, виставивши руку в їхній бік і прибравши атакувальної постави.
— Ну гаразд, — прогарчав він.
Потужним спалахом Келсьє підпалив сталь. Прямокутний брусок вихопився з його руки і розітнув повітря. Передній туманобійник здійняв щит, але запізно. Преспап’є вдарило його в плече, аж хруснула кістка, і чоловік з криком упав.