Однак ще більше приголомшувало те, як буденно вони розглядали ці питання. Як вони взагалі могли думати про те, щоб кинути виклик Панові Всевладарю? Адже він... він — Бог. Він править усім світом. Він — творець, захисник і каратель людства. Він урятував їх від Безодні, а тоді наслав на людей попіл та імлу як кару за брак віри. Вен була не надто релігійна — кмітливі злодії знали, що Сталевого Міністерства краще уникати, — проте легенди були відомі навіть їй.
І попри все, ці люди розглядали свій «список проблем» зі спокійною рішучістю. На їхніх обличчях була якась наче похмура веселість — немовби вони розуміли, що в них більше шансів змусити сонце зійти вночі, ніж знищити Останню імперію. І попри це, вони мали намір спробувати.
— Пане Всевладарю! — прошепотіла дівчина. — Ви не жартуєте. Ви справді збираєтеся це зробити.
— Не використовуй його ім’я як божбу, Вен, — сказав Келсьє. — Адже навіть богохульство чинить йому шану. Коли ти божишся іменем цього створіння, то визнаєш його своїм богом.
Злегка ошелешена, Вен замовкла й зіщулилася в кріслі.
— Хай там як, — мовив Келсьє, безтурботно всміхаючись. — Чи є в когось ідеї, як нам подолати ці проблеми? Звісно, крім Єденової вдачі. Усім відомо, що то безнадійний випадок.
Кімната поринула в замислену тишу.
— Маєте якісь думки? — підохотив Келсьє. — Точки зору? Враження?
Бриз хитнув головою.
— Тепер, коли я бачу це все на дошці, то мимоволі замислююсь, чи наша дівчинка не має рації. Це приголомшливе завдання.
— Але його можна виконати, — заперечив Келсьє. — Почнімо з того, як нам збити колотнечу в Лютаделі. Що нам утнути такого, щоб серед дворянства зчинився хаос, а палацова гвардія виступила в місто й підставилася під наш удар? Яка загроза відвернула б увагу і Міністерства, і самого Пана Всевладаря, тимчасом як наше військо піде в атаку?
— Ну, на думку спадає загальне повстання, — сказав Гем.
— Не спрацює, — твердо заявив Єден.
— Чому ні? — запитав Гем. — Тобі ж відомо, як влада поводиться зі скаа. Вони живуть у жалюгідних халупах, цілісінький день важко працюють на фабриках і в кузнях, і половина з них усе одно не має, що їсти.
Єден похитав головою.
— Хіба ти не розумієш? Повстанці вже тисячу років намагаються підняти лютадельських скаа на бунт. І нам ще жодного разу це не вдалося. Люди надто затуркані — вони не мають ні волі, ні надії на опір. Саме тому я прийшов до вас по армію.
У кімнаті запала тиша. Вен поволі кивнула. Вона бачила це, вона відчувала це. Ніхто не міг боротися з Паном Всевладарем. Це знала навіть вона, злодійка, що жила на краю суспільства. Ніякого повстання не буде.
— Боюся, він має рацію, — сказав Келсьє. — Простолюд не повстане, принаймні не тепер. Якщо ми збираємося скинути цю владу, то мусимо це зробити без допомоги народних мас. Сподіваюся, нам вдасться набрати з них солдатів для нашої армії, але сподіватися на все населення міста не варто.
— Може, влаштувати якесь велике лихо? — запропонував Гем. — Пожежу, наприклад.
Келсьє похитав головою.
— Це на якийсь час підірве торгівлю, але сумніваюся, що матиме потрібні нам наслідки. До того ж це коштуватиме життя надто багатьом скаа. Адже горітимуть їхні халупи, а не кам’яниці дворян.
Бриз зітхнув.
— То що ж, на твою думку, ми можемо зробити?
Келсьє всміхнувся, а в очах його зблиснув вогник.
— Що коли ми нацькуємо Великі доми один на одного?
Бриз схвально кивнув.
— Війна домів... — він замислено відсьорбнув вина. — Давно її не було в Лютаделі.
— А отже, минуло достатньо часу, щоб накопичилася напруга, — сказав Келсьє. — Вельможне дворянство стає дедалі могутнішою силою, сам Пан Всевладар уже ледве втримує його під контролем, і тому в нас є шанс послабити його хватку. Лютадельські Великі доми — це ключ до нашого плану. Вони контролюють майже всю торгівлю в імперії, не кажучи вже про те, що абсолютна більшість скаа належить саме їм.
Келсьє тицьнув пальцем у дошку, вказавши спершу на надпис «Хаос», а тоді — на «Великі доми».
— Якщо ми нацькуємо лютадельські доми один на одного, місто порине в безлад. З-імли-народжені візьмуться вбивати голів дворянських родів. Доми почнуть банкрутувати один за одним. Мине небагато часу, перш ніж на вулицях почнуться збройні сутички. Наша угода з Єденом передбачає, що ми створимо йому можливість захопити місто. Хіба може бути краща можливість, ніж ця?