Келсьє усміхнувся, очі його блищали.
— І для того, щоб зімітувати напад на Провалля, багато людей не потрібно. Тисячі цілком вистачить. Ми відправимо їх туди, а коли гарнізон виступить із міста, вирушимо з нашою другою, більшою, частиною армії на Лютадель і захопимо його. Коли гарнізонні війська збагнуть, що їх одурили, буде запізно й вони не встигнуть повернутися, щоб перешкодити нам узяти міські мури.
— Але чи зможемо ми стримати їх потім? — із побоюванням запитав Єден.
Гем енергійно закивав.
— Із десятьма тисячами скаа я зможу втримувати місто проти гарнізону. Панові Всевладарю доведеться викликати колосів.
— Але ми до того часу вже матимемо атій, — додав Келсьє. — І Великі доми — ослаблені внутрішніми чварами — будуть неспроможні нас зупинити.
Доксон щось швидко записав у нотатнику.
— Тоді нам справді потрібні Єденові печери. Вони розміщені неподалік обох наших цілей, а до Лютаделя від них ближче, ніж від Проваль. Якщо наша армія виступить звідти, то дістанеться міста швидше, ніж гарнізон повернеться з Гатсіну.
Келсьє кивнув.
Доксон знову щось занотував.
— Я почну накопичувати запаси в тих печерах. Можливо, навідаюся туди, подивлюся, які там умови.
— А як ми будемо доправляти туди новобранців? — запитав Єден. — Це тиждень дороги від Лютаделя, а скаа заборонено подорожувати самим.
— У мене є приятель, який нам допоможе, — відказав Келсьє, записуючи на дошці під «Лютадельським гарнізоном»: «Напад на Гатсінські провалля». — Він забезпечить нам прикриття, щоб перевозити людей човнами на північ.
— Припустімо, ти виконаєш свою першу й головну обіцянку, — не вгавав Єден. — Я заплатив, щоб ти зібрав мені армію. Десять тисяч — це величезна кількість, але я досі не почув зрозумілого пояснення, як саме ти маєш намір залучити стількох людей. Я вже казав тобі, як складно вербувати скаа в Лютаделі.
— Але ж нам і не треба, щоб нас підтримало все населення, — відповів Келсьє. — Досить лише невеликого відсотка, адже в Лютаделі та його околицях трохи не мільйон робітників. Далебі, ця частина плану має бути найлегшою, бо ж серед нас один із найкращих у світі гамівників. Бризе, я сподіваюся, що ти й твої алломанти змусите вступити до нашої армії багатьох хороших рекрутів.
Бриз сьорбнув вина.
— Келсьє, мій любий друже, я волів би, щоб ти не використовував слова на кшталт «змусити», коли йдеться про мій хист. Я нікого не «змушую», я лише заохочую людей.
— То ти зможеш заохотити нам армію? — поцікавився Доксон.
— Скільки в мене часу? — запитав Бриз.
— Рік, — відповів Келсьє. — Ми плануємо розпочати повстання наступної осені. Якщо Пан Всевладар таки збере свої сили й атакує Єдена після того, як ми захопимо місто, то нехай йому доведеться робити це взимку.
— Десять тисяч людей, — усміхаючись, промовив Бриз, — яких треба набрати менш ніж за рік із населення, несхильного до повстання. Це справді неабиякий виклик.
Келсьє хихотнув.
— Такі слова від тебе — це однаково, що відповідь «так». Почни з Лютаделя, а тоді перейди до сусідніх міст. Треба, щоб новобранців можна було легко доправити до печер.
Бриз кивнув.
— Крім того, нам потрібні зброя й припаси, — додав Гем. — А ще треба навчити цих людей битися.
— У мене вже є план, як роздобути зброю, — відказав Келсьє. — Ти зможеш знайти інструкторів?
Гем замислився.
— Можливо. Я знаю кількох скаа-солдатів, що воювали на боці Пана Всевладаря в одній із його кампаній «упокорення».
Єден пополотнів.
— Вони зрадники!
Гем стенув плечима.
— Більшість із них не пишаються тим, що вчинили, — відказав він. — Але їм теж треба щось їсти. Це складний світ, Єдене.
— Мої люди ніколи не будуть працювати з ними, — мовив Єден.
— Їм доведеться, — суворо сказав Келсьє. — Багато повстань зазнало поразки через те, що скаа не вміли як слід битися. Ми збираємося передати тобі армію добре споряджених і нагодованих солдатів, і хай я буду проклятий, якщо дозволю тобі повести їх на винищення через те, що їх не навчили тримати меча.
Келсьє перевів погляд на Гема.
— Утім, я раджу підібрати таких інструкторів, які плекають злість на Останню імперію за те, що вона їх змусила робити. Я не довіряю людям, вірність яких залежить від кількості скринців у їхніх кишенях.
Гем кивнув, а Єден притих. Келсьє обернувся й написав на дошці під «Армією»: «Гем — підготовка новобранців» і «Бриз — рекрутування».