Блакитна нитка здригнулася, і враз щось вистрілило з темряви в бік Вен. Дівчина зойкнула і спробувала відстрибнути вбік, але предмет — іржавий цвях — летів просто на неї.
Раптом щось перехопило його й віджбурнуло геть у темряву.
Вен, що була зіщулилася в напружений клубок, підвела голову. Стрічки марево-плаща лопотіли довкола неї. Вона роззирнулася довкола, а тоді глянула на Келсьє, що стиха підсміювався.
— Мені слід було здогадатися, що ти це спробуєш, — сказав ватажок.
Вен почервоніла, зніяковівши.
— Ходімо, — він махнув їй рукою. — Нічого страшного не сталося.
— Той цвях напав на мене!
Невже цей метал може оживляти предмети? Ото справді була б неймовірна сила!
— Взагалі-то, ти напала сама на себе, — сказав Келсьє.
Вен підвелася з осторогою і пішла за ватажком, коли той знову рушив вулицею.
— Я поясню тобі все за мить, — пообіцяв він. — Але спершу ти маєш зрозуміти дещо про алломантію.
— Ще одне правило?
— Радше філософська ідея, — відповів він. — Щодо наслідків.
Дівчина насупила чоло.
— Що ти маєш на увазі?
— Кожна наша дія тягне за собою наслідки, Вен, — сказав Келсьє. — Це стосується як алломантії, так і життя. Найбільшого успіху досягає той, кому вдається найкраще оцінити наслідки своїх дій. Візьмімо, наприклад, спалювання п’ютеру. Які його наслідки?
Вен стенула плечима.
— Стаєш сильнішим.
— А що станеться, коли ти несеш щось важке і запас п’ютеру вичерпається?
— Мабуть... ти впустиш цю річ.
— А якщо вона занадто важка, то ти ще й можеш завдати собі немалої шкоди. Чимало громил не зважали на жахливі рани під час бою і помирали від них, щойно п’ютер закінчувався.
— Зрозуміло, — сказала Вен.
— БУ!!!
Уражена, дівчина аж підскочила й затулила руками надчутливі вуха.
— Ай! — жалібно зойкнула вона, зиркаючи спідлоба на Келсьє.
Той усміхнувся.
— Спалювання олова теж має наслідки. Якщо хтось несподівано використає яскраве світло чи гучний крик, то може засліпити тебе або приголомшити.
— Але як це стосується останніх двох металів?
— Залізо і сталь дають змогу орудувати металами довкола тебе, — пояснив Келсьє. — Залізом ти можеш «притягнути» металевий предмет до себе, а сталлю — «відштовхнути». Ага, ось ми й на місці.
Келсьє спинився й поглянув угору.
Крізь імлу Вен побачила масивний міський мур, що здіймався над ними.
— Навіщо ми прийшли сюди?
— Щоб потренувати залізний «потяг» і сталевий «поштовх», — відказав Келсьє. — Але спершу кілька азів.
Він дістав щось із кишені на поясі — то була щіпка, найдрібніша монета, — а тоді простягнув руку до Вен і став убік.
— Підпали сталь, протилежний метал до того, який ти палила кілька хвилин тому.
Вен послухалася. І знову блакитні промені вихопилися з її грудей. Один із них вказував на монетку в руці Келсьє.
— Добре, — мовив той. — А тепер «штовхни» її.
Вен потяглася до потрібної лінії і легенько штовхнула її. Шматочок металу вискочив із пальців Келсьє і полетів у протилежний від Вен бік. Дівчина зосереджено далі «штовхала», доки монета не вперлась у стіну будинку.
Зненацька Вен різко відкинуло назад. Келсьє підхопив її і не дав упасти.
Дівчина заточилася, відтак відновила рівновагу. Потойбіч вулиці монета, яку вона вже не контролювала, упавши, дзенькнула об бруківку.
— Що сталося? — запитав Келсьє.
Вона похитала головою.
— Не знаю. Я «штовхнула» монету, і та полетіла геть. А потім вона вдарилась об стіну, і мене відкинуло назад.
— Чому?
Вен замислилася.
— Мабуть... мабуть, тому, що монеті не було, куди далі летіти, і рухатися мусила я.
Келсьє схвально кивнув.
— Наслідки, Вен. Коли ти щось «штовхаєш» за допомогою сталі, то використовуєш власну вагу. Якщо ти набагато важча, ніж твій «якір», він полетить геть від тебе, як та монета. Однак якщо предмет важчий за тебе — або якщо він упреться у щось важче, — тебе саму «відштовхне» назад. Так само працює і залізний «потяг» — або тебе «тягне» до предмета, або предмет — до тебе. Якщо ваша вага приблизно однакова, ви будете рухатися обоє. У цьому й полягає велике мистецтво алломантії, Вен. Знаючи, як ти рухатимешся, коли палитимеш залізо чи сталь, ти матимеш велику перевагу над супротивниками. Ти невдовзі побачиш, що ці два вміння — найуніверсальніші та найкорисніші з восьми.
Вен кивнула.
— А тепер запам’ятай, — провадив далі Келсьє. — В обох випадках сила твого «поштовху» чи «потягу» скерована або прямо на тебе, або прямо від тебе. Ти не можеш думкою змусити предмети літати довкола в будь-якому напрямку. Алломантія так не працює, бо так не працює фізичний світ. Коли ти щось «штовхаєш» — чи то алломантією, чи то руками, — предмет рухається чітко в протилежному напрямку. Дія, відповідь на дію і наслідок. Розумієш?