— Мені це подобається, — сказав Келсьє. — Мало хто очікує, що людина твого віку і з твоїми торговельними справами перейматиметься балами й званими вечорами. Однак якщо, замість просто відмовлятися, ти будеш посилати на світські заходи молоду родичку, це піде на користь твоїй репутації.
— Саме так, — погодився Рену. — 3 дівчиною, щоправда, треба попрацювати... і не тільки з її зовнішністю.
Вен трохи зіщулилася під їхніми пильними поглядами. Схоже, її завдання лишалося, і раптом вона усвідомила, що це означає. Вен почувалася ніяково навіть поруч із Рену, а той був несправжнім аристократом. Як вона відреагує, коли опиниться в кімнаті, де буде повно справжніх?
— Боюся, мені доведеться на якийсь час позичити в тебе Сейзеда, — сказав Келсьє.
— Звісно, — відповів Рену. — Зрештою, він же насправді твій слуга, а не мій.
— Взагалі-то, — мовив Келсьє, — я не думаю, що він чийсь слуга, еге ж, Сейзе?
Сейзед схилив голову набік.
— Террісієць без господаря — що солдат без зброї, пане Келсьє. Я із задоволенням служив лордові Рену і з задоволенням повернуся на службу до вас.
— О ні, ти повернешся на службу не до мене, — заперечив ватажок.
Сейзед запитально звів брови.
Келсьє кивнув головою на Вен.
— Рену має рацію. Вен треба трохи підучити, а в тебе, Сейзе, манери витонченіші, ніж у багатьох відомих мені вельмож. Як гадаєш, зможеш допомогти дівчинці підготуватися?
— Я переконаний, що зможу надати юній панні деяку допомогу, — відказав Сейзед.
— От і добре, — мовив Келсьє, запихаючи до рота останнє тістечко й підводячись. — Я радий, що ми це владнали, бо вже почуваюся втомленим, а бідолашна Вен має такий вигляд, ніби ось-ось засне обличчям у тарілці.
— Я не хочу спати, — негайно заперечила Вен, але вийшло не надто переконливо через притлумлений позіх.
— Сейзеде, — мовив Рену, — проведеш їх до гостьових покоїв?
— Звісно, пане Рену, — відказав той, плавним рухом підводячись із місця.
Вен і Келсьє подалися за високим террісійцем з кімнати, тимчасом як слуги прибирали недоїдене. «Я лишила їжу на тарілці», — сонно подумала дівчина. Вона не була певна, як до цього ставитися.
Коли вони піднялися сходами й повернули в коридор, Келсьє порівнявся з Вен.
— Пробач, що розмовляв із Рену без тебе.
Вона знизала плечима.
— Мені немає потреби знати всі твої плани.
— Не кажи дурниць, — заперечив Келсьє. — Сьогодні ти ухвалила рішення, і тепер ти частина команди. Однак моя розмова з Рену стосувалася цілком особистого питання. Він чудовий актор, але не бажає, щоб сторонні знали, як саме він зайняв місце лорда Рену. Присягаюся тобі: те, про що ми говорили, аніяк не стосується твого завдання.
— Я... вірю тобі, — відказала Вен, не зупиняючись.
— От і добре, — усміхнувся Келсьє і поплескав її по плечу. — Сейзе, я знаю, де гостьові покої для чоловіків — зрештою, це ж я придбав цей будинок. Я сам знайду свою спальню.
— Як скажете, пане Келсьє, — відповів террісієць із шанобливим уклоном.
Ватажок блимнув усмішкою до Вен, обернувся й рушив коридором характерною для себе жвавою ходою.
Дівчина провела його очима, а тоді пішла за Сейзедом іншим бічним коридором, розмірковуючи про уроки алломантії, розмову з Келсьє в кареті, а також про його обіцянку кілька хвилин тому. Три тисячі скринців — ціле багатство в монетах — незвично обтяжували пояс.
Нарешті Сейзед відчинив двері призначеного для неї покою і зайшов першим, щоб запалити світильники.
— Постільна білизна свіжа, а вранці я пришлю покоївок, щоб приготували вам купіль, — він обернувся й простягнув їй свічку. — Потребуєте ще чогось?
Вен похитала головою. Сейзед усміхнувся, побажав їй на добраніч і вийшов у коридор. Якусь хвилю дівчина стояла у дверях, роздивляючись кімнату, а тоді обернулася й визирнула в коридор.
— Сейзеде! — гукнула вона.
Мажордом обернувся.
— Слухаю, панно Вен.
— Келсьє, — тихо промовила дівчина. — Він хороша людина, чи не так?
Сейзед усміхнувся.
— Дуже хороша, панно. Чи не найкраща з усіх, які мені траплялися.
Вен ледь помітно кивнула.
— Хороша людина... — повторила вона. — А мені таких, здається, ще не траплялося.
Сейзед знову всміхнувся, шанобливо схилив голову й подався геть.
Вен зайшла до кімнати й зачинила за собою двері.