— Чимало дітей, що ростуть на вулиці, — кмітливі, — відказав Келсьє. — Інші довго не живуть.
Сейзед кивнув із серйозним виразом.
— Панна Вен украй замкнута і, мені здається, не бачить усієї цінності моєї науки. Вона слухняна, але не забариться скористатися будь-якою помилкою чи непорозумінням. Якщо я не скажу їй точно, де й коли ми маємо зустрітися, то часто доводиться шукати її по всьому маєтку.
Келсьє притакнув порухом голови.
— Гадаю, це її спосіб зберегти контроль над своїм життям. Хай там як, мене цікавить, чи вона готова.
— Я не певен, пане Келсьє, — відказав Сейзед. — Саме лише знання не дорівнює вмінню. У мене немає певності, чи... чи вистачить панні Вен самовладання, щоб удати дворянку, нехай навіть молоду й недосвідчену. Ми влаштовували пробні вечері, пройшлися кілька разів по правилах світської бесіди, завчили купу пліток. У контрольованій ситуації панні Вен, схоже, непогано все вдається. Вона добре трималася на чаюванні, яке влаштував Рену, запросивши на нього вельможних гостей. Проте ми не можемо сказати напевне, чи вдасться їй так само добре триматися, коли вона опиниться на вечірці сама серед юрби аристократів.
— Мені хотілося б дати їй більше часу на підготовку, — скрушно похитав головою Келсьє. — Але ймовірність того, що Міністерство виявить нашу армію, яка зароджується в печерах, зростає щотижня.
— Отже, питання в тому, щоб знайти баланс, — сказав Сейзед. — Ми маємо чекати достатньо довго, щоб зібрати потрібну кількість людей, і водночас встигнути виступити, перш ніж нас викриють.
Келсьє кивнув.
— Ми не можемо зволікати через одну людину. Якщо Вен неготова, доведеться комусь іншому стати нашим «кротом». Бідолашна дівчина... Як шкода, що я не встигаю навчити її більше алломантії. Ми ледве пройшли чотири перші метали. У мене просто немає часу!
— Чи можу я дещо порадити?
— Звісно, Сейзе.
— Відішліть дівчину вчитися з вашими імлистими, — сказав террісієць. — Я чув, той чоловік, Бриз, — вельми вправний гамівник. Решта, я певен, не поступаються йому рівнем своїх умінь. Нехай вони покажуть панні Вен, як користуватися її здібностями.
Келсьє замислився.
— Це непогана ідея, Сейзе.
— Але?
Він озирнувся на двері, за якими Вен досі неохоче зносила обстрижини.
— Я не певен. Сьогодні, тренуючись, ми зійшлись у поєдинку на «перештовхування». Це дівча важить удвічі менше за мене, однак дало мені добрячого прочухана.
— Різні люди мають різну алломантичну силу, — зауважив Сейзед.
— Авжеж, але зазвичай різниця не така велика, — відказав Келсьє. — Крім того, у мене пішло багато місяців на те, щоб навчитися «штовхати» й «тягнути». Це не так легко, як здається: навіть для якогось простенького «поштовху», як-от стрибок на дах, потрібне розуміння ваги, рівноваги й траєкторії. Але Вен... вона немовби знає це все підсвідомо. Так, її уміння обмежуються чотирма першими металами, але її успіхи дивовижні.
— Вона особлива.
— Так, — погодився Келсьє. — І заслуговує більше часу на те, щоб познайомитися зі своєю силою. Я почуваюся трохи винним через те, що втягнув її у наш задум. Найпевніше, вона закінчить разом із нами всіма на міністерській церемонії страти.
— Але це почуття провини не стримає вас від того, щоб використати її як шпигунку серед аристократії?
Келсьє похитав головою.
— Ні, — тихо відказав він. — Не стримає. Нам потрібна кожна перевага, яку ми можемо здобути. Ти тільки... пильнуй її, Сейзе. Відтепер ти будеш її слугою та охоронцем, хай куди вона піде. Ніхто не здивується, якщо вона матиме біля себе террісійського мажордома.
— Аж ніяк, — погодився Сейзед. — Ба більше: було б дивно, якби дівчину її віку відіслали на світські заходи без супроводу.
Келсьє кивнув.
— Захищай її, Сейзе. Може, ця дівчинка й могутня алломантка, але вона недосвідчена. Я почуватимуся значно менш винним через те, що посилаю її в те лігвище аристократів, якщо знатиму, що ти будеш із нею.
— Я захищатиму її ціною власного життя. Обіцяю.
Келсьє вдячно усміхнувся й поклав руку Сейзедові на плече.
— Мені вже шкода того, хто стане на твоєму шляху.
Террісієць скромно схилив голову. На перший погляд могло здатися, що він і мухи не скривдить, але Келсьє знав, яка в ньому ховається сила. Мало хто — навіть серед алломантів — здатен був протистояти в бою розгніваному хранителю. Мабуть, саме тому Міністерство практично винищило їхню спільноту.