Кредік-Шо. Саме там три роки тому все скінчилося. А тепер він мусив туди повернутися.
Ляда піднялася, і на дах виліз ще хтось. Келсьє, здійнявши брови, обернувся. Сейзед обтріпав свій балахон і підійшов із притаманною йому шанобливістю. Вишкіл брав гору навіть над бунтівним террісійцем.
— Пане Келсьє, — вклонився Сейзед.
Ватажок кивнув, і мажордом став поруч, дивлячись на імператорський палац.
— А-а, — сказав він сам до себе, немовби збагнув думки Келсьє.
Той усміхнувся. Сейзед виявився справді цінною знахідкою. Хранителі змушені були переховуватися, адже Пан Всевладар винищував їх мало не від Дня Вознесіння. Деякі перекази стверджували, що цілковите підкорення террісійців, зокрема розплідна програма й перетворення їх на слуг, — це лише наслідок ненависті Всевладаря до хранителів.
— Цікаво, що б він подумав, якби знав, що в Лютаделі перебуває хранитель, — сказав Келсьє. — Та ще й недалеко від його палацу.
— Сподіваймося, що нам ніколи не доведеться про це дізнатися, — відповів Сейзед.
— Я ціную ту готовність, із якою ти прибув сюди, до міста, Сейзе. Я знаю, що ти ризикуєш.
— Ця справа варта ризику, — відказав террісієць. — До того ж план небезпечний для всіх, залучених у нього. Правду кажучи, мені й просто жити небезпечно. Не надто корисно для здоров’я належати до спільноти, якої боїться сам Пан Всевладар.
— Боїться? — перепитав Келсьє, обертаючись до Сейзеда й підводячи голову, щоб подивитися на нього. Попри свій високий зріст, він усе одно був на добру голову нижчий за террісійця. — Я не певен, чи він узагалі чогось боїться, Сейзе.
— Він боїться хранителів, — відказав той. — Поза всяким сумнівом, боїться. Хоч це й важко пояснити. Можливо, через нашу силу. Ми не алломанти, а... щось інше. Щось невідоме йому.
Келсьє кивнув, обертаючись знов до міста. Він мав стільки планів, стільки справ — і в центрі цього всього були скаа. Бідолашні, упосліджені й упокорені скаа.
— Розкажи мені про ще одну, Сейзе, — попросив Келсьє. — Таку, яка мала б силу.
— Силу? — перепитав террісієць. — Як мені видається, це доволі відносне поняття, якщо застосовувати його до релігії. Можливо, вам цікаво буде почути про джаїзм. Його послідовники були дуже набожні й віддані своїй вірі.
— Розкажи мені про них.
— Джаїзм був заснований одним чоловіком, — став розповідати Сейзед. — Його справжнє ім’я забулося, але послідовники називали його просто Джа. Його стратив місцевий король за те, що Джа привселюдно виголошував з ним незгоду — схоже, йому це добре вдавалося. Однак після страти число його прихильників лише побільшало. Джаїсти вважали, що щастя можна заслужити неприхованою набожністю, і були відомі частими й палкими демонстраціями своєї віри. Як видається, розмова з джаїстом могла неабияк дратувати, адже вони мало не кожне речення закінчували фразою «Хвала Джа».
— Це цікаво, Сейзе, — мовив Келсьє. — Але ж сила — це не лише слова.
— Авжеж, — погодився Сейзед. — Джаїсти були міцні у своїй вірі. Перекази стверджують, що Міністерству довелося винищити їх геть усіх, адже жоден джаїст не схотів визнавати Пана Всевладаря за Бога. Вони недовго протрималися після Вознесіння, адже виявляли себе так відверто, що їх було легко переловити і стратити.
Келсьє кивнув, а тоді всміхнувся, дивлячись на Сейзеда.
— Ти не запитав, чи не хотів би я перейти до цієї віри.
— Прошу вибачення, пане Келсьє, — відказав террісієць, — але мені видається, що ця релігія вам не підходить. Вона має певне зухвальство, яке могло б припасти вам до душі, однак її теологічна система занадто проста для вас.
— Ти добре мене вивчив, — мовив Келсьє, далі дивлячись на місто. — Урешті-решт, коли впали королівства і згинули армії, релігії не припиняли боротьби, чи не так?
— Саме так, — відповів Сейзед. — Деякі найзатятіші протрималися аж до п’ятого століття.
— Що дало їм таку силу? — запитав Келсьє. — Як їм це вдалося, Сейзе? Звідки в цих віровчень така влада над людьми?
— Гадаю, тут нема якоїсь одної причини. Деякі були сильними завдяки щирій вірі, деякі — завдяки надії, яку обіцяли. А деякі застосовували примус.
— Але всі їхні прихильники вірили пристрасно.
— Так, пане Келсьє, — погодився Сейзед. — Це цілком правдиве твердження.
— Саме цього нам бракує, — сказав Келсьє, дивлячись згори на місто, населене сотнями тисяч людей, із яких лише жменька наважувалася на опір. — Вони не вірять у Пана Всевладаря, вони просто бояться його. У них не лишилося нічого, у що вони могли б вірити.