Вен стенула плечима.
— Якби ви вправлялися, то, мабуть, навчилися б краще танцювати.
Еленд знову звів брови.
— Ви не дозволите мені повернутися до читання, чи не так?
— Не мала такого наміру.
Він зітхнув і запхав книжку до кишені, форма якої свідчила про те, що книжки там бувають часто.
— То що, потанцюємо?
Вен завмерла, а Еленд безтурботно всміхнувся.
«Пане Всевладарю! Він або геть безпосередній або просто не вміє поводитися в товаристві». Вона не могла зрозуміти, що з цього правда, і це її непокоїло.
— Гадаю, це означає «ні», — мовив Еленд. — Це добре. Я подумав, що треба запропонувати, коли ми вже вирішили, що я маю поводитися ввічливо. Однак сумніваюся, що парам, які танцюють унизу, сподобається, якщо ми повідтоптуємо їм ноги.
— Згодна з вами. Що ви читаєте?
— Ділістені, «Суд над пам’ятником». Чули про таку книжку? Вен похитала головою.
— Не зважайте. Мало хто чув, — він перехилився через перила й поглянув униз. — То які у вас враження від першого виходу у вищий світ?
— Враження... приголомшливі.
Еленд гмикнув.
— Авжеж, про дім Венчерів можна сказати багато чого, але на тому, як давати бали, вони знаються.
Вен кивнула.
— Схоже, ви не надто полюбляєте Венчерів? — запитала вона.
Може, дім цього дворянина й дім Венчерів — суперники, яких шукає Келсьє.
— Ні, не надто, — відказав Еленд. — Вони надміру марнославні, навіть як на вельможне дворянство. Якщо вони влаштовують званий вечір, то це мусить бути найкращий званий вечір. І байдуже, що приготуванням до нього вони заганяють слуг до знемоги, а потім ще й збатожать бідолах, якщо наступного ранку зала не буде бездоганно чистою.
Вен схилила голову набік. «Це не ті слова, які очікуєш почути від дворянина», — подумала вона.
Еленд, схоже, трохи знітився.
— Та дарма, не зважайте. Здається, ваш слуга шукає вас.
Вен стрепенулась і, глянувши вниз, справді побачила Сейзедову високу постать. Террісієць стояв біля її порожнього столика й розмовляв зі служкою.
Вен тихо зойкнула.
— Мені треба йти, — сказала вона, обертаючись до сходів.
— Що ж, — відповів Еленд, — отже, я знову зможу почитати.
Він недбало махнув їй рукою на прощання й розгорнув книжку, перш ніж Вен ступила на сходи.
Дівчина збігла донизу, задихана. Сейзед негайно її побачив.
— Вибач, — сприкрено мовила вона, підходячи до нього.
— Не перепрошуйте мене, панно, — тихо відказав террісієць. — Так не личить. До того ж у цьому немає потреби. Це була добра думка — трохи пройтися. Я й сам запропонував би це, якби ви так не нервувалися.
Вен кивнула.
— То нам уже час іти?
— Так. Якщо бажаєте покинути бал, зараз відповідна пора, — сказав він, дивлячись на галерею. — Чи можу я поцікавитися, що ви робили там нагорі, панно?
— Я хотіла краще роздивитися вітражі, — мовила Вен. — Але закінчилося це бесідою з молодим дворянином. Спершу мені здалося, що він цікавиться мною, але тепер я гадаю, що він не мав наміру виявляти мені увагу. Та байдуже — він не видався мені кимось настільки важливим, щоб розповідати про нього Келсьє.
Сейзед замовк, а тоді запитав:
— З ким саме ви розмовляли?
— З он тим чоловіком на галереї, біля колони, — відказала вона.
— Одним із друзів лорда Венчера?
Вен завмерла.
— Серед них є хтось із іменем Еленд?
Сейзед помітно зблід.
— Ви розмовляли з лордом Елендом Венчером?
— Е-е... так?
— Він запрошував вас до танцю?
Вен кивнула.
— Так, але я не думаю, що він справді мав такий намір.
— Ой леле, — зітхнув Сейзед. — Вашій непомітності настав кінець.
— Венчер? — насупившись, перепитала Вен. — Із тих Венчерів, яким належить цей замок?
— Еленд — спадкоємець дому, — відказав террісієць.
— Гм, — Вен усвідомила, що не почувається такою наляканою, як мала б. — Він трохи дратівливий, але загалом приємний.
— Нам не варто обговорювати це тут, — мовив Сейзед. — Ви набагато-багато нижчі за нього статусом. Ходімо звідси. Не слід було мені йти на ту вечерю...
Він замовк і повів її до виходу, бурмочучи щось собі під ніс. Забираючи шаль, Вен кинула ще один погляд на залу. Підпаливши олово й примружившись проти світла, вона глянула вгору, на галерею.
Еленд Венчер тримав стулену книжку в руці й дивився — Вен могла б у цьому заприсягтися — у її бік. Дівчина усміхнулась і в супроводі Сейзеда слухняно попрямувала до карети.