„В першій половині жовтня місяця керовникові постерунку, поручникові польської служби Шоліну, у Варшаві повелося дістати дозвіл на вивіз із Олександрійського табору в район постерунку двіста шостидесяти чоловіка козаків та старшин, під виглядом улаштування їх на роботи по ріжних фільварках Галичини в прикордонній смузі. В середині жовтня місяця із табору до ст. Копичнець прибула перша партія старшим та козаків Київської дивізії. Усіх прибуваючих людей малося росташувати по фільварках. Але за день до прибуття першої партії всі поміщики Гусатинського повіту зібралися в старостві, де влаштували засідання, на якому ухвалили наших людей на роботи не брати. Про свою постанову зібрання поміщиків повідомило постерунок, в розпорядження котрого прибували люди. Коли 17-го жовтня прибула перша партія —225 чоловіка, то для законспірування праці постерунку і мети прибуття цих людей, вони були розміщені на горищі (чердаку) будинку, де містився і сам постерунок. Звідтіля всі прибулі, по заготовленню постерунком відповідних паперів на право перебування, партіями по 15–20 чоловіка розсилалися по ближніх селах, де і розташовувалися у заможніших селян-господарів по одному, по два чоловіка, ніби-то на роботи по сільському господарству. 21 жовтня прибула друга партія — 300 чоловіка, котра в спосіб першої була теж росташована по селах. Все де робили зі старостою Гусятинського повіту в повному контакті. Комісар поліції, довідавшись сторонніми шляхами, про прибуття до постерунку такої кількости людей, та підозріваючи тут замах проти Польщі, доніс належному начальству, помимо старости, зазначаючи, що в повіті неспокійно, що повіт переповнено українцями, що керовник постерунку та староста повіту Гусятинського мають багато спільного з тими Українцями.
На те донесення з міністерства внутрішніх справ було вислано комісію для розслідування правдивости донесення комісара поліції. Комісія, об'їхавши всю прикордонну смугу в районі постерунку та зробивши невеличку ревізію самого постерунку і, довідавшися в чому справа, не зробила і жадної перешкоди або допомоги і від'їхала.
22 жовтня на постерунок приїхав шеф відділу ІІІ-го експозитури II відділу штабу Генерального у Львові — поручник Ковалевський та наказав, щоб усі люди, які прибули із таборів та знаходяться в роспорядженні постерунку та співробітники самого постерунку повинні в сорокавосьмигодинний термін покинути терен Польщі, а в противному випадні вони будуть заарештовані та відправлені назад до табору. Знаючи, що в такий короткий термін залишити терен Польщі неможливо за відсутністю зброї, але щоб уникнути непорозумінь, я запевнив поручника Ковалевського, що всі люди на протязі зазначеного часу залишать терен Польщі…
Перехід кордону було призначено на ніч з 24 на 25 жовтня. До того, як рушити, люди всякий час були готовими, але не було зброї, яка за нашими відомостями мала прибути частиною з Варшави а частиною а частиною зі Львова. 24-го жовтня з Партизансько — Повстанчого Штабу приїхав полковник Палій з наказом про призначення його командиром групи („особливого призначення") і що група має перейти кордон 25 жовтня. Цього-ж дня було розіслано наказа всім зібратися до вечера 25 жовтня в лісі над кордоном, що на схід від с. Городниця. 25 жовтня ранком прибула зі Львова зброя: три кулемети системи „Максима" без сальників та ріжних і жадних запасових частин, двісті сорок рушниць російського зразку, один кулемет системи „Люїса" і 3200 набоїв. Уся ця зброя, за винятком восьмидесяти рушниць, виданих поручникові Дуткевичеві для його загону, що мав перейти кордон в районі Кам'янця, була перевідправлена на ст. Вигнанка, а звідтіля до лісу, де зібралися люди на фірах. Усіх старшин та козаків прибуло з таборів 525 чоловіка та на постерунку до того вже було 80 чоловіка ріжних утікачів з України, які до часу вируху на Україну були приділені на роботи по фільварках. До вечера 25 жовтня всі люди, які були в розпорядженні постерунку, за винятком ста п'ятидесяти чоловіку що увійшли до складу загону поручника Дуткевича, зібралися у призначеному місці над кордоном (р. Збруч).
До цього часу на місце збору людей зі ст. Вигнанка було перевезено зброю, що прибула зі Львова і та, що була на постерунку. Останньої було: один кулемет системи „Максима" з належною кількістю стрічок, 50 рушниць, 12.000 набоїв і 50 пудів піроксиліну. Всю ту зброю тут же було роздано людям на руки. Її вистачило лише на половину людей. Більше зброї на терені Польщі нам ні відкіль було взяти, тому довелося людей, яким не вистачило зброї, вести на Україну неозброїними, з метою озброїти їх на Україні, захоплюючи зброю у більшовиків. Цього-ж 25-го жовтня групі було дано наказа перейти кордон (р. Збруч) в ніч із 25 на 26-го жовтня та роспочати оперативні дії проти більшовиків. При групі було 10 чоловіка кінних, що прибули з України…