Якусь мить ми мовчали.
— У твоїй розповіді щось не сходиться, — мовив я.
— Що?
— Ти казала, що бачила Сіверта й Маґнуса біля самих дверей.
— Так…
— Потім розповіла про жінку, яка лежала обличчям донизу, з простреленою потилицею.
— Так… у глибині вітальні.
— То була Марі Саннторв.
— Молодша сестра Маґнуса?
Я кивнув.
— Я не знала… Не бачила її обличчя, я вже казала… Та й навряд чи я її упізнала б. Вона була молодша за нас.
— І навіть згодом не здогадалася, що то була вона, з газет чи телебачення?
Еріка похитала головою.
— Від того вечора я не розгорнула жодної газети, не дивилася новини. Не могла….
— Це я розумію… А ось дечого не розумію. Ти казала про чоловіка, якому, ймовірно, вистрелили в обличчя. Ти мала Маґнуса на увазі? На якусь мить здалося, ніби ти…
— Ні, не Маґнуса. Я казала про чоловіка, який лежав біля Марі.
— Біля Марі ніхто не лежав, — обережно заперечив я.
— Лежав! Зовсім упритул до неї… Пригадую, я подумала, що вони, певно, пара, якщо лежать, так тісно пригорнувшись одне до одного.
Розділ 45
Карла, на диво, мене не перебивала. Коли я нарешті закінчив розповідь, Клара вже майже умлівала.
— Еріка Гансен у ролі Золотоволоски, — підсумувала вона. — Неймовірно!
Я запитально глянув на неї.
— Золотоволоски?
— Золотоволоска і троє ведмедів.
— A-а, казка…
— Еге ж, казка. Ота її історія — теж казка.
— Не думаю.
Клара недовірливо подивилася на мене й розсміялася.
— Тільки не розказуй мені, що ти їй віриш!
— Навіщо їй брехати?
— Хіба не ясно? Сама вбила, а тепер думає, що дуже мудра й може підсунути нам іншого підозрюваного.
— Інший підозрюваний уже давно є, з мотивом і можливостями — Маґнус, — нагадав я. — Навіщо Еріці придумати ще якісь ускладнення?
Клара пересмикнула плечима.
— Якщо не бреше, то фантазує. Не може відрізнити сон від дійсності.
— Таке, звісно, можливо, — визнав я. — Вона й сама казала, що пам’ять їй повернув сон.
— Ось бачиш!
— Але я розпитав її дуже ретельно, і все збігається до найменших деталей. Вона описує поранення і одяг точнісінько такими, як ми бачили. Її спогади мають лише одне відхилення — чоловік із закривавленим обличчям.
— А це дуже суттєвий момент, — підхопила Карла. — Надто вже вона закрутила сюжет.
— Знаю… Але тебе там не було, і ти не чула її розповіді. Вона розказувала дуже переконливо. І ще одне…
— Що?
— Висип на обличчі. Він майже зійшов.
Карла так зиркнула на мене, наче я божевільний.
— Про це казав Калле.
— Хто?
— Калле Сміт-Нільсен, мій друг-психолог. Він порівнював втрату пам’яті з гнійником. Лише тоді, як гнійник прорветься, людина почне одужувати. І хоч параноїдальні вияви не зникли, і вона дивно поводиться, я не сумніваюся, що Еріка Гансен поступово одужує.
— Ну, якщо ти так кажеш… — сухо кинула Карла. — Вона досі живе в твоїй гостьовій кімнаті?
— Ні, звичайно, ж ні. Еріка — важливий свідок у справі, тому не може залишатися у мене. Я відвіз її до подруги.
— То як тепер діємо?
Я глянув на годинник.
— За чверть години маю бути в Маркюссена.
— А як бути з журналісткою з «ВҐ»?
— Я їй зателефонував і скасував зустріч. Вона вже була на летовищі й нітрохи не зраділа такому повороту.
Ми зібралися у тій самій нарадчій кімнаті, що й попереднього разу. Але тепер з нами була ще й Ґабріеллє Соммер. Поліцмейстер, як завжди, сидів на чолі, Маркюссен — посередині довгої сторони стола.
Ґабріеллє стояла, прихилившись до стіни, одягнена, як для пробіжки — чорні легінси, зелений светр і рожеві кросівки під колір губній помаді. Вигляд прокурор мала бездоганно тренований, де я мусив визнати.
— Бігала, Ґабріеллє? — запитав я.
— Бігатимемо з подругою після наради. Я так розумію, що ти скликав нас з достатньо поважної причини.
— Так… Вважаю, ти повинна почути, що я скажу.
Ґабріеллє стиснула губи. Я вже давно знав, що так вона демонструє своє невдоволення.
— Я, звісно, читала протокол попередньої наради, тож уже готова до зливи дзвінків від журналістів.
— Ну, тим часом дещо змінилося.
— Он як?
— Я мав ще одну розмову з Ерікою Гансен, і…
— Знову! — рявкнув Маркюссен. — На біса, що ти витворяєш, Бренне?
— Вона сама прийшла до мене, — сказав я, ні словом не обмовившись, що, насправді, Еріка незаконно проникла в моє помешкання.