— Даруйте! — вибачилась вона.
— Нічого страшного, — заспокоїв я її. — Але одного я не розумію.
Сіґне вичікувально дивилася на мене.
— Чому ви злякалися, що Саннторвів могла вбити Еріка?
— Я почула, що вона там була… і знала, що взяла з собою рушницю Кента Руала.
— Гаразд, але звідки взялася думка, що вона вбила? — допитувався я. — Я хотів сказати… логічніше було злякатися, що вона стала жертвою, хіба ні?
— Мабуть… Не знаю… Я лише пам’ятаю, як злякалася.
Щось тут було не те. У тому, як Сіґне не могла витримати мого погляду, як м’яла пальці, склавши руки на колінах. Надто часто бачив таке раніше — в кімнатах для допитів, у суді… Тому помилитися не міг.
Сіґне Гансен брехала.
Принаймні щось приховувала.
— Загинуло троє людей, Сіґне. Нема сенсу й далі мовчати. Час розповісти все, що знаєте.
Вона протяжно зітхнула.
— Сіверт був її батьком, — промовила вона. — Він був її батьком, і вона його ненавиділа.
Розділ 53
Мабуть, я мав геть придуркуватий вигляд, коли я витріщався на неї, щосили намагаючись зібрати докупи думки. Доки я отямлювався, Сігне заговорила.
— Був сонячний день. Я пішла на озеро купатися. Коли вийшла з води, він стояв на березі. Я відразу відчула щось погане, щойно його побачила. Ступила крок, щоб його обминути, але він загородив мені дорогу. Спершу я спробувала відбиватися, але марно. Він був набагато сильніший за мене. І тоді я піддалася. Найдивніше, що я завжди відчувала свою вину в тому, що сталося.
Голос Сігне звучав безпристрасно, як суха констатація факту.
— Через дев’ять місяців народилася Еріка.
— Але ж немає цілковитої певності, що вона — донька Сіверта.
— Від моменту, коли я зрозуміла, що вагітна, ні миті не сумнівалася. Знала і все.
— А ви з чоловіком… — почав я.
— Ми добре жили удвох, Кент Руаль і я. Навіть, ліпше, ніж просто нормально. Але мені здається, він не міг мати дітей. Як не старалися, я жодного разу не завагітніла. Аж… тоді.
Сігне бачила, що не до кінця мене переконала, і додала:
— Я ж не дурепа, пане Бренне! Я замовила тест ДНК.
— Ваш чоловік про це знав?
— Ні! Не хотіла й думати про це. Однаково не можна було вже нічого змінити. Якби зізналася, було б ще гірше. Так я собі міркувала. Того дня я приготувала на обід котлети. Пригадую, з яким апетитом Кент Руал їх їв. Їжа була реальною, Кент Руал був реальним. А зґвалтування реальним не було.
Я ледве стримався, щоб не сказати, що все вона розуміла неправильно. Що, навпаки, усе лиш погіршила для себе самої, не зізнавшись чоловікові.
Сіґне притулила долоню до потилиці, ніби там їй боліло.
— Тоді я думала: якщо не зізнаюся, Еріка матиме доброго батька, а Кент Руал — доньку.
Погляд її був затуманений, ніби вона дивилася у себе, а не на навколишній світ.
Я чекав. Сіґне знову почала розповідати.
— Була ще одна причина, чому я нічого йому не розповіла. Кент Руал був доброю людиною, надійним і спокійним чоловіком. Але мав одну ваду — був дуже ревнивий. На початку, коли ми тільки зійшлися, трапилося кілька бридких епізодів.
— Що ти маєш на увазі? Які бридкі епізоди?
— Він побив кількох хлопців. Скандал тоді зам’яли, а я навчилася обережності на вечірках. Я думала… я досі вважаю, якби тоді призналася Кентові Руалові, що Сіверт мене зґвалтував, він би його вбив.
— У буквальному сенсі?
Сіґне кивнула.
— Так, у буквальному. Він віддавна ненавидів Сіверта, а після… так, я певна, він просто взяв би рушницю і застрелив його.
— Добре, — я намагався пов’язати все почуте докупи, зв’язати ниті минулого й сьогодення. — І все ж я не дуже розумію… як про це довідалася Еріка?
— А я не мала вибору, — промовила Сіґне Гансен. — Мусила їй розказати.
— Чому?
— Бо вона закохалася в Гокона. Я намагалася завадити її дружбі з хлопцями з Саннторва, але, ясна річ, мені це не вдалося. Що більше я забороняла, то привабливішою видавалася їй романтика стосунків. У неї тоді був період тотального заперечення і бунту. Воно природно в юному віці, та ще й після недавньої втрати батька. Еріка була «татовою донею», і його смерть… навіть не знаю, як сказати… Вона наче втратила опору в житті.
— Еріка зізналася, що вони кохаються?
Сіґне пирхнула.
— Та й без зізнання все було ясно! Чи я сама не була молодою! Зовсім неважко помітити закоханість юного дівчиська, повірте мені! Здалеку видно, що відбувається.