— Чому ти злишся?
— Невже секс зі мною був аж такий осоружний?
— Господи, Сюнне! Тепер ти несправедлива! Я…
— Ти можеш чітко сказати: так або ні?
— Ні, він не був осоружний, — слухняно відповів я. — Зовсім навпаки! Це було… це було приємно. Дуже приємно! Я лише намагаюся сказати…
— Що повторення не бажаєш? — урвала мене Сюнне.
— Я цього не кажу, — запротестував я. — Я намагаюся сказати… що ти не мусиш почуватися вимушеною вчинити це знову.
— Ти повний ідіот, Мікаелю? Чому, на Бога, я повинна почуватися вимушеною до сексу з тобою?
Двері прочинилися, у шпарці з’явилася голова пані Сьоренсен.
— Он де ти, — сказала вона, побачивши Сюнне. — Тобі телефонують з окружного суду. Це, мабуть, важливо?
— Я візьму телефон у себе, — сказала Сюнне, підводячись.
— Якась безглузда розмова вийшла, — мовив я, коли Сюнне простувала до дверей.
— Приїдь ввечері до мене, — кинула вона через плече. — Нам треба нормально поговорити.
— О котрій?
— О шостій. Я так чи інак готуватиму спагеті, і мені однаково, готувати лишень для себе чи для двох…
Розділ 57
Коли я подзвонив у двері Сюнне, годинник показував чверть на сьому.
— Вибач, що я спізнився.
— Не біда… Хочеш вина?
— Ні, дякую, я за кермом.
— Ой, забула! А я трохи вип’ю…
Сюнне рушила до вітальні поперед мене. Я завважив, що вона перевдягнулася у спідницю і вільну блузку, кольору доброго коньяку. Я ж почувався трохи скуто в пом’ятому костюмі, у якому проходив увесь день.
— Голодний? — запитала Сюнне. — Вечеря скоро буде готова.
— Чудово… Я лише на хвильку в туалет.
Я вимив руки, сполоснув холодною водою обличчя, подивися на мішки під очима й доволі глибокі мімічні зморшки навколо рота. Відчув себе старим.
То була дивна вечеря. Ми розмовляли про все, що завгодно — про політику, про книжку, яку прочитала Сюнне і яка їй сподобалася; про ріелтора, який взявся продати будинок матері на Стрьоммені. Про все, окрім того, про що треба було поговорити насамперед. Сюнне чимраз більше втрачала впевненість, ставала дедалі малослівнішою.
— Ти казала, нам треба серйозно поговорити, — почав я першим, коли вже несила було терпіти затяжні паузи.
Сюнне обертала в пальцях келих з вином.
— Ти так не вважаєш?
— Не знаю… Якби ж ти лишень не злилася щоразу! Сюнне змахнула рукою, мовби відганяла рій надокучливої мошви.
— Просто ти говориш так багато…
— Багато дурного?
— Так!
Я засміявся.
— А що б ти хотіла, аби я сказав?
Сюнне різко встала, почала прибирати зі столу, заперечно похитала головою, коли я захотів їй допомогти.
— Мені прикро, що я тебе звабила, Мікаелю, — сказала вона, спиною до мене. — Скористалася, що ти сонний. Не треба було тебе змушувати. Я погано вчинила.
— Усе не так, — заперечив я. — Послухати тебе, то можна подумати, що я був безпомічною жертвою. Я усвідомлював свої дії і був у стані тверезо відмовити.
Повітря загусло й ствердло від усього невисловленого. Дзвінок мого мобільного пронизливо розітнув тишу. Я вимкнув виклик, навіть не глянувши на дисплей.
— Ти надто молода, — промовив я, зрештою.
— Надто молода? — недовірливо перепитала Сюнне. Знову задзвонив телефон. Цього разу я його не вимикав, доки дзвінок не перемкнувся на автовідповідач.
— Я мав на увазі навпаки. Я надто старий для тебе.
— Може, це вирішувати мені, а не тобі?
— Між нами різниця — тринадцять років. Коли я вийду на пенсію, ти ще будеш в розквіті літ.
Сюнне розсміялася.
— Не конче малювати аж таку далеку перспективу!
— А яка перспектива тебе влаштовує?
— Для першого разу достатньо й однієї ночі.
Телефон пронизливо задзеленчав утретє.
Я вагався, найбільше мені хотілося його вимкнути, але за роки адвокатської практики вчишся піднімати слухавку в найнеслушніші моменти. Ця звичка вже всоталася у кров. Ніколи не знаєш, де можеш втратити, а де — здобути.
— Бренне! — коротко буркнув я. — Я вас слухаю!
— Вибачте, що турбую, — схлипнув у слухавці голос. — Але я не знала, кому ще можу зателефонувати.
— Хто це?
— Сіґне Гансен.
— О! Що сталося?
— Еріка! — голос зірвався, і жінка розплакалася.
— Її знайшли? Алло, Сіґне! Еріку знайшли?
— Не знаю, — хлипала Сіґне.
— Як, не знаєте?
— Я почула в новинах… Вони знайшли… знайшли в озері тіло молодої жінки.