Ендрю все ще погойдуючись та у запаморочені, побачив Ейдана, що стояв на колінах на відстані, а до нього сходилися істоти.
- Маю допомогти йому! – сказав він. Він думав, що сказав це Сташ, але лише Тарквін був поруч. Сташ сказала:
- Я повинна спіймати бідолаху Сніжка! – та понеслася геть.
Перш ніж Ендрю зміг поворухнутися, з’явилося дивне голосіння та невиразні крики, які ставали голосніше та голосніше. Через живопліт позаду платформи проломився Гроіл, із своєю армією переслідувачів, що йшли за ним по п’ятах. Було очевидно, що Гроіл не має жодної гадки, що тут відбувається Фестиваль. Він піднявся на платформу – яка гойдалася та скрипіла під його вагою – заплутався у ряді прапорців та дивився навколо, із подивом, поки боровся за звільнення від прапорців. Потім, коли його переслідувачі потекли на платформу за ним, Гроіл подолав перешкоду у вигляді Ронні Стока та стрибнув на землю, ударивши двох пані у капелюхах по боках та посипаючи групу прапорцями, коли ішов. Він мчав по полю великими кроками та заховався на землі, десь біля пивного намету. Переслідувачі його втратили. Вони бігали туди-сюди, шукаючи Гроіла, перешкоджаючи істотам наступати на Ейдана і перекидаючи пекарський прилавок. Деякі роїлися у надувному замку, а інші вторглися на карусель, яка зупинилася із гучним пароподібним вереском.
Протягом кількох секунд, Фестиваль розчинився у сумбурі. У місці, відгородженому мотузкою, собаки та більшість поні сказилися, в той час як діти з “Вигадливих Суконь” притулилися один до одного та верещали, а Мейбл Браун бігала туди-сюди, викрикуючи накази, які ніхто не слухав. Зі сторони пивного навісу прийшли крики, тріск та звуки напоїв, що лилися. Місіс Сток, ковзаючи та сковзаючи по булочках та шоколадних тістечках, винеслася з-під її прилавку з одягом та пішла на Гроілових переслідувачів зі своєю парасолькою.
- Забирайтеся геть звідси, ви, чудовиська! – скрипіла вона, тикаючи та гамселячи та б’ючи щосили, та зламуючи декілька антен.
Поруч, Шон витягнув одну з подушок з величезної сукні його матері та лупив по кожній істоті, що наважувалася підійти. Тріксі підтримувала його з іншою подушкою. Летіло пір’я. Істоти здригалися та волали та бігали.
Містер Сток вийшов з конкурсного намету, несучи кабачок-дирижабль на плечі та прагнучи дізнатися, що відбувається. Коли він побачив орди, що наступали на Ейдана, він перекрив цей шлях, вертячи великим овочем. Пак, який біг за ордою, кричачи на них, щоб схопили Ейдана та вбили Рольфа, був першою жертвою містера Стока. Кабачок зловив його ТОК! - по голові. Він вклав Пака точно на траву, але могутній овоч залишився непошкодженим, крапчастим та блискучим.
Тим часом, інші люди вийшли з конкурсного намету та жбурляли Призову картоплю у мішанину.
Весь натовп, включаючи містера Стока, розсіявся від галопуючого Сніжка, якого Сташ переслідувала по п’ятах. Сніжок зараз був у паніці. Він ніяк не міг позбутися порваної попони, яка тяглась за ним, і він все ще відчував дивних істот поміж ніг. Кожен, люди та безсмертні, продовжували ухилятися від несамовитих задніх ніг Сніжка, і стрімких кидків залізних передніх копит. Наступ на Ейдана сповільнився та трохи розсіявся.
“Я повинен щось зробити!”, подумав Ейдан. Оскільки талісман зник, він був цілком незахищеним серед пазуристих ніг, що дралися. Він згадав, як Ендрю казав йому, що ім’я Ейдан означає “новий вогонь”, чи щось таке. Через паніку спогади були невиразні. Але він подумав: “Ось воно! Вогонь!”.
На платформі вікарій взяв себе в руки та, загорнутий у порвані прапорці, взяв мікрофон і спробував зазвати до спокою.
- ЛЮДИ, ЛЮДИ! – гудів його голос. – БУДЬ-ЛАСКА, ВІЗЬМІТЬ СЕБЕ У РУКИ! – Оскільки його голос гримів та гримів, а ніхто його не слухав, Ейдан обхопив двома руками Рольфа та спробував оточити їх у непроникному полум’ї. Пазуриста зброя та рокіт вікарія відволікали його. Він панікував. “Я не можу цього зробити!”, подумав він та спробував сильніше.