Сташ намагалася. Проблема була у тому, що Сніжок зовсім не сприяв їй. Сташ ніколи б не поставила коня на ноги, якби дехто не підійшов та не допоміг їй підняти коня.
- Дякую, тато, - видихнула вона, думаючи, що це був Тарквін. Але коли вона пригледілась, це був хтось дуже схожий на Тарквіна, але без бороди. – О, - сказала вона. – Вибачте. У будь-якому випадку дякую.
- Немає за що, - сказав Пак та зник поруч із каруселлю.
Ендрю спокійно зістрибнув униз, із платформи та пішов до Тарквіна, якій був білий як простирадло.
- Давайте повернемося до мене додому, - сказав Ендрю. - Я зараз уходжу. Ви виглядаєте так, ніби Вам треба випити.
- Я би випив чашку чаю, - визнав Тарквін. – У мене жахливий головний біль, тож мені треба. Що то була за штуковина?
- Краще не питати, - сказав Ендрю. Коли вони удвох пішли до Ейдана. – Хочеш залишитися? – запитав Ендрю.
- Ні, - сказав Ейдан. – Гроіл зник. Але гадаю, я вимушений залишитися. Рольф не може ходити.
На щастя, у той момент підійшов містер Сток, який котив тачку, у якій відпочивав овочевий дирижабль.
- Я підвезу пса, - сказав він. – А ви тримайте це. – Він підняв великого кабачка та здавалося хотів передати Ендрю. Потім до нього дійшло, що Ендрю зараз був занадто важливо могутнім, щоб нести продукти. Натомість він обернувся та кинув могутній овоч до Ейданових рук. Той був дуже важкий та, все ще, цілком неушкоджений.
Рольф із найбільшим полегшенням заліз у тачку, де він лежав та лизав лапи, і вони відправилися додому. Вони пройшли повз місіс Сток, яка витрушувала парасольку.
- Тріксі та Шон порвали обидві її подушки, - сказала вона їм. – Також хороша річ! Побачимося у понеділок, Професор.
Вони підійшли до Сташ, яка люто розривала блакитну попону зі Сніжка.
- Уходите? – сказала вона. – Я також, коли відведу Сніжка назад у стайні. Думаю, він потягнув мускул. Ронні може просто піти назад пішки, і так йому і треба! Серйозно, що за дурня він з себе клеїв! - Вона зупинилася, із блакитним козирком із шипом у руках. – Думаєте, тут ще хто-небудь знає, що трапилося насправді?
- Сумніваюся, - сказав Тарквін. – Я не бачу, нікого, хто б вірив, що бачив велетня, не кажучи вже про всіх інших істот. Гадаю, вони лише пам’ятають, що Фестиваль перервався батьком та матір’ю грози. Або я сподіваюся. Не хочу провести наступні десять років, пояснюючи усе таким людям як місіс Бланчард-Сток. А ти?
У що б люди не вірили, Фестиваль був у самому розпалі, коли вони пішли. Карусель крутилася, а надувний замок був повний. З тиру лунав тріск, а з-під пивного намету – співи. Вдалечині було видно яскраво-червону фігуру Ронні Стока, урочисто вибравшого тюбик зубної пасти переможницею Вигадливої сукні, перед тим як піти судити собак та поні. І Сонце сяяло.
Глава 17.
Ейдан все ще був нещасним щодо Гроіла, хоча Ендрю і продовжував казати, що він був певний, що не відіслав Гроіла із іншими.
- Я знаю, що не приєднував його до них, - сказав він.
- Тоді чому він пішов? – протестував Ейдан. – Я гадаю, він мав піти, тому що він був двійником Шона.
Ендрю спробував заспокоїти Ейдана, піднявши на дах сараю для дров гігантського кабачка, тієї ночі. Але вранці у неділю, він все ще був там, непочатий.
- Ну, - сказав Ендрю, - ця штука практично непорушна. Мабуть, Гроіл навіть не міг встромити у нього зуби.
Того ранку подзвонив Воллі Сток, сказати Ейдану, що той виграв пляшку хересу. Це зовсім не втішило Ейдана.
В обід подзвонила Тріксі, сказати Ендрю, що той правильно вгадав її вагу. Ендрю подякував та ввічливо повернув їй 50 призових фунтів. Він був дуже неуважний у той день, сидячи на косарці під вітражним дахом сарайчика, вираховуючи, що точно робіть кожний колір. Ввечері він відчував, що майже зрозумів.
У ніч на понеділок, гігантський кабачок впав з даху та луснув.
Тим часом, Рольф пояснював важливість своїх підгорілих ніг. Він всю неділю лежав на підлозі кухні, на шляху у всіх, м’яко стогнучи. В понеділок, місіс Сток так розсердилася на нього, що змусила Шона винести пса на газон, де Рольф лежав на Сонечку та продовжував стогнати, поки Ейдан не вийшов із тацею собачої їжі. Рольф підхопився та прогалопував до нього.
- Ти, - сказав йому Ейдан, - просто великий шахрай. – Його вразила ідея. – Гей! – сказав він. – Я думаю, може Гроіл також підпалив собі ступні!
Ендрю відправив Шона на горище, подивитися чи може він полагодити дах. Після того, як Ендрю побачив “Найкращого робота”, у нього була безмежна віра у Шонову здатність полагодити будь-що.